Моє бачення завершення війни з росією

Мої дописи не є рефлексією на те, що там хтось сказав, чи чхнув, чи кашлянув. Пропонуючи своє бачення подій, прагну разом із українцями міркувати про майбутнє. Звичайно, нам потрібно знати минуле, для того, щоб визначити помилки, які ми допускали. Але акцент своєї роботи спрямовую на майбутнє.

Сьогодення дуже важке. Московити пруть, не рахуючись із своїми втратами, при тому, у них переосмислення не відбувається, ані на самому верхньому рівні, ані в низах.

Одне із багатьох запитань, які до мене анадходять, це питання про завершення війни в Україні. Яке моє бачення? Пропоную своє бачення у вирішенні питання завершення війни.

Перше.

Подолання безладу в Україні, що існує у вигляді мародерства, корупції, свавілля у владі, недієздатності інституцій та подолання бідності через створення фундаменту для спільного добробуту України – 5 мільйонів куркулів. Та відповідно, важливими є наші правила взаємодії – утвердження демократії, повернення духу вольностей для української нації.

Друге.

Допомога країн західної цивілізації. Чи достатня ця допомога? Ні, недостатня. Чи можуть країни заходу збільшити допомогу? Так, можуть і повинні. Головне – у наших партнерів є мотивація: допоки Україна б’ється із москвинськими нелюдами, ракети не летять на їхні території і їх не вбивають, не руйнують їхнє життя.

Зрозуміло, що критичною точкою підтримки України є вибори у США. Трамп, один з ймовірних кандидатів, якщо проаналізувати його комунікації ще з часів Радянського союзу і нинішньої московії, то це людина, для якої цінності людяності не вартують нічого. Його в Америці називають «людина-угода», часто він говорить: «я заключу угоду по Україні», «я заключу угоду по Тайваню» і так далі. Але для Трампа цінності і людське життя не вартує нічого. Це ідолопоклонник мамони – гроші – понад усе.

Водночас, нам сподіватись на силу угод людини, що тричі була у банкрутствах, мабуть не варто. Вважати, що його опонент – Камала Гарріс буде українською націоналісткою чи тією людиною, для якої: Україна – понад усе, то це бути дуже страшенним мрійником. Гарріс буде патріотом Америки. Але західні цінності для неї є важливими. Сьогодні ми бачимо, що шальки виборчих терез схиляються у бік Гарріс, і це важливо. Також важливо, що нове сформоване після виборів керівництво Євросоюзу представляють ціннісні люди – за зовнішньополітичну роботу відповідає представниця Естонії – Каала, за економіку – антипутіністка німкеня Урсула фон дер Ляєн.

Але для західної цивілізації залишається одне важливе питання – страх перед ядерною війною з московією. Це стримує від серйозного збільшення допомоги Україні. Те, над чим б’ються і американці, і європейці зводиться до основного – як убезпечити світ від ядерної війни? Наприклад, США планують розмістити гіперзвукові ракети та ракети середньої дальності у Німеччині і, ймовірно, у Фінляндії.

Це ще одна спроба, у хорошому сенсі, шантажнути московію з її ядерними погрозами. Допоки наші західні партнери не знайдуть відповідь на запитання: як не допустити ядерної агресії зі сторони московії, навряд чи ми зможемо отримати оту велику підтримку, яка допоможе українській нації здолати московитського ворога. Але. Підтримка на такому рівні чи вищому буде зростати, але не дуже суттєво. Нам, українцям, які втрачають кожного дня найцінніше, жахливо усвідомлювати, що наша нація життями своїх найкращих людей дає можливість західній цивілізації шукати вихід на цей ключовий виклик.

Третє.

Настрої на московії. Переконаний, що на мізки росіян, які вже одинадцятий рік війни знаходяться у такому стані, сподіватися марно. Чи вони готові до якогось миру з Україною – сподіватись марно. В цей час, спроби нашої влади та блогерів розмовляти, робити репортажі та комунікувати російською мовою з москвинами для того, щоб знайти там «хороших руZкіх», це шлях в нікуди. Тобто, достукатися до російських мізків неможливо, бо цих мізків там просто немає, тому фінансування чи донати для російськомовних телеканалів та інших інформаційних ресурсів, вважаю неприпустимим. Це збочення.

«Російський ліберал закінчується там, де починається українське питання», – популярний афоризм. На цьому питанні зламали зуби всі москвинські ліберали. Що ж потрібно робити, щоб на цих болотах знайти якісь зрушення?

Антивоєнних мітингів чи бунтів очікувати марно. Якщо син чи чоловік – асоціальний елемент (б’є рідних, пияче, веде себе непристойно), його мобілізували на московії, і він воює і отримує за це гроші, а якщо він ще й загине, то сім’я отримає виплати у декілька мільйонів російських рублів. Звісно, що такі сім’ї ніколи не вийдуть на бунт, навпаки, будуть підтримувати «спецоперацію». Для них – це вихід з мору.

Але. На московії є ахілесова п’ята. І це – національні утворення. Ми часто чуємо про заворушення у Чечні, є й деякі люди з Татарстану, які хотіли б створити свою національну державу. Тому, підтримка прагнень націй, які упокорені москвинскою імперією на самовизначення, на свій суверенітет, це та робота, яку мала б проводити зовнішня розвідка України та ГУР МО України. До речі, у нас є і Чеченській батальйон, який воює проти московії, є й інші національні підрозділи, які воюють на стороні України за волю свого народу.

У 2023 році були спроби організувати з’їзди на тему поневолених народів московії. Але далі від цього не пішло. Тобто, ахілесова п’ята нинішньої московської імперії – це упокорені народи москвинської імперії.

Тому вкрай потрібно, як нашим розвідникам, так і долучивши до цього відповідні служби наших західних партнерів працювати над розвалом московинської імперії. Бо перемога України буде не тільки тоді, коли повернемо свої території, а коли розвалиться московська імперія. Над цим нам потрібно працювати: наводити лад у своєму домі; допомогти нашим західним партнерам знайти відповідь на питання –як убезпечити від ядерної загрози московії всього цивілізованого світу; допомогти поневоленим народам московської імперії отримати право на самовизначення і розвалити московську імперію.

Тоді буде Перемога.

Павло Жебрівський