Під такою назвою у тернопільському видавництві «Богдан» вийшла у світ книга відомого в Україні лікаря-інфекціоніста Михайла Андрейчина. Видання читається на одному диханні, адже воно особливо актуальне у нинішній ситуації – у час короновірусу, що охопив більшість країн світу.
Автор книги Михайло Антонович Андрейчин – вчений у галузі інфекційних хвороб та епідеміології, лікар-інфекціоніст вищої категорії, академік Національної академії медичних наук України, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними і венеричними хворобами Тернопільського національного медичного університету ім. І. Горбачевського. Президент Всеукраїнської асоціації інфекціоністів. Автори і співавтор понад 1050 наукових, навчально-методичних і науково-популярних праць, у тому числі більш як 50 монографій, підручників, керівництв для лікарів, навчальних посібників, довідників, а також 72 патенти на винаходи. Підготував 53 докторів і кандидатів наук. Фундатор і головний редактор всеукраїнського щоквартального науково-практичного методичного журналу «Інфекційні хвороби».
«Інфекції і люди» – нововидання, що адресоване молодим лікарям, студентам-медикам і широкому колу читачів, яких цікавлять інфекційні та паразитарні хвороби, діагностика, лікування та запобігання їм.
Михайло Андрейчин присвятив книгу батькам, які прищепили любов до книжок і праці.
Автор навів яскраві спогади про пацієнтів, які йому найбільше запам’яталися за 55 років професійної праці лікаря-інфекціоніста. Важливе місце у спогадах відведено роздумам про співпрацю з колегами, окремі досягнення та допущені помилки, специфіку інфекцій і морально-психологічні особливості інфекційних хворих. Це, без перебільшення, захопливе видання – перше такого жанру і тематики в Україні.
Корисними та повчальними у виданні є розділи «Коли печінка просить допомоги», «Якщо хворого лихоманить», «Заразитися можна через їжу та воду», «Цей нескінченний калейдоскоп інфекційних хвороб». Для багатьох буде цікаво прочитати у книзі розділ «Пам’ятник святому Роху – покровителю інфекційних хвороб».
«Мені пощастило понад півстоліття надавати фахову медичну допомогу інфекційним хворим, – пише у передмові до книги сам автор Михайло Андрейчин, – інтенсивно досліджувати заразні хвороби й викладати цей дуже важливий та цікавий предмет студентам-медикам і практикуючим лікарям. І тепер, на схилі літ, у посивілій голові рояться спогади про незабутніх учителів та колег, з якими судилося спілкуватися і співпрацювати за різних обставин.
Складно і важко працювати на зламі історичних епох, коли руйнуються старі принципи й форми управління медичною галуззю та утверджуються нові. Реформа системи охорони здоров’я в Україні, необхідність якої наче визнають усі, навіть опоненти, суспільству загалом, лікарям, науковцям і пацієнтам зокрема дається нелегко. Адже державних коштів украй мало, страхова медицина ще не працює, та й процес перебудови якийсь незграбний. При цьому пропозиції і міркування науковців влада ігнорує. Теоретично нерідко діє старий революційний заклик: «Зруйнуймо все до основи, а потім свій новий світ побудуємо!».
Реєстрація інфекційних хворих «шкутильгає на обидві ноги», тому офіційна статистика наводить занижені дані про захворюваність. Унаслідок цього складається облудне уявлення про відносне епідемічне благополуччя. Водночас триває хронічна пандемія вірусних гепатитів і ВІЛ-інфекції, повторюються епідемії грипу…»
Книгу «Інфекції і люди» Михайло Андрейчин видав ще до приходу страшної, досі невідомої інфекції – коронавірусу. Але ще до нинішньої складної ситуації він, як фахівець-інфекціоніст, закликав дослухатися до його рекомендацій. Тому, думаю, багатьом буде цікаво та корисно прочитати цю книгу.
Галина ВАНДЗЕЛЯК