Як перспективний тернополянин стає штурмовиком – читайте далі, пише “20 хвилин”.
Історію молодого і перспективного хлопця з Тернополя, який шукав кращої долі за кордоном, а тепер взяв до рук зброю, розповіли в Головному управлінні Нацполіції Тернопільської області.
В своєму інтерв’ю поліцейським під час військового вишколу у польових умовах Еней розповів, що будучи за кордоном, передчував війну. Щойно дізнався, що російські війська ввірвались на територію України, одразу разом з другом прийняли рішення повертатися додому. Зібрали собі військову екіпіровку і на початку березня вже прибули до Тернополя.
Коли я приїхав додому, ми з другом пішли у військкомат. Але так як у мене не було військового фаху, не проходив служби в армії, мені сказали, що зараз на фронті я не потрібен. Потрібні спеціалісти. Не хотіли пускати нас як гарматне м’ясо. Тому сказали, щоб ми готувились, працювали над собою, ходили на вишколи, допомагали всім, чим можемо, – розповідає Еней.
З тих пір хлопець долучився до волонтерства. Займався сортуванням та видачою гуманітарної допомоги, яка приїздила з-за кордону, всім, хто того потребував. Він не тримав у секреті те, що хотів брати участь у бойових діях. Тому як тільки знайомі дізнались про набір до Гвардії наступу, то розповіли товаришу про це.
Якось мені зателефонували і сказали, що є можливість потрапити до штурмової бригади «Лють». Я не довго роздумував. Практично одразу подав всі документи, які були необхідні. Буду відвертий, коли скажу, що сюди всі прийшли з мотивацією. Я багато спілкуюсь з хлопцями. Ми вже можна сказати – сім’я, один організм, який спільно працює, стараємось підтягувати один одного. Інструктори, які нас навчають, безумовно, є професіоналами, які брали участь у бойових діях. Це одразу видно. Головне, що вони нам дають таку базу, яка в подальшому стане у нагоді, – зазначає доброволець.
Родина тернополянина підтримала його вибір, хоча, звісно, переживають за те, через що доведеться пройти хлопцеві. Еней зізнається, що хоче брати безпосередню участь у бойових діях. Він так вбачає остаточну перемогу України:
Перемогу я бачу тільки тоді, коли ми вийдемо на кордони 1991 року і коли московія почне виплачувати нам всі репарації та збитки, які завдала українському народу.