До Дня пам’яті жертв голодомору в Україні

Жахливі голодомори 1921–1922, 1932–1933 рр. були сплановані і організовані кремлівськими можновладцями. Їхньою метою було виморити голодом українські села на Україні, Поволжі і Кубані і заселити їх зайдами-чужинцями та упокорити вцілілих, зламавши їхню волю і людську гідність. Кількість жертв цих двох голодоморів сягає від 7 до 10 мільйонів.

Голодомор був викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР) на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського  національно-визвольного руху. Від 20 лютого і до 2 квітня 1932 р. в Україні відбулося 1716 масових виступів проти радянської влади, 15 із яких кваліфікувалися як збройні повстання. Для придушення опору селянства було направлено 30 тисяч «активістів». Їхнім завданням було відбирати у селян всі запаси урожаю та примушувати працювати у колгоспах.

ЦК ВКП (б) і Раднарком СРСР видали 7 серпня 1932 р. закон «Про охорону соціалістичної власності» («Закон про п’ять колосків»), який за «присвоєння» селянами навіть жмені зерна карав розстрілом, а за «пом’якшувальних обставин» – позбавленням волі на термін не менше 10 років. Станом на 22 серпня Державне Політичне Управління зафіксувало 220 випадків відмови колгоспів і сільрад від прийняття планів хлібозаготівель, у Харківській області 91 випадок, в Дніпропетровській – 19 випадків, у Вінницькій – 96, в Одеській – 14.

1 вересня 1932 р. Політбюро ЦК ВКП (б) затвердило  для УСРР  вересневий план хлібозаготівель в обсязі 85 млн. пудів. А вже 20 вересня постановою РНК СРСР та ЦК ВКП (б) відхилено пропозиції про видачу насіннєвої позики, попереджено радгоспи і колгоспи, що насіннєві позики не будуть видаватися ні для озимої, ні для ярої сівби.

1 листопада Рада Народних Комісарів (РНК) визнала незадовільним стан виконання річного плану заготовок по Україні і затвердила остаточний план – 282 млн.. пудів, із них для одноосібних господарств – 36,9 млн., для колгоспів – 224,1 млн, для радгоспів – 21,6 млн., а також стягнення мірчука (міра зерна, яку беруть за помол) – 28,8 млн. і насіннєвої позики – 8,2 млн. пудів.

18-20 листопада вийшла Постанова ЦК КП(б) У, за якою за невиконання планів хлібозаготівель окремі господарства і колгоспи каралися штрафами, тобто конфіскацією 15 – місячної норми м’яса.

Особливо промовистим свідченням геноциду є запровадження стосовно окремих населених пунктів і навіть районів так званих «Чорних дощок», на які заносилися села, райони за зриви хлібозаготівлі, льоноздачі, м’ясозаготівлі…

Вперше термін «Чорні дошки» згадувались у постанові республіканського штабу від 18 листопада 1932 р. серед «Заходів з посиленням хлібозаготівель», які застосовувалися для подолання «куркульського впливу». Вкажемо на зміст репресивних дій стосовно тих, які були занесені на «Чорні дошки»: «Негайно припинити всю торгівлю (як державну, так і кооперативну), постачання будь-яким крамом, а наявний вивезти;  припинити також колгоспну торгівлю; припинити кредитування у будь-якій формі і дотерміново стягнути раніше видані кредити та інші фінансові забов’язання; провести ретельну «чистку» складу колгоспів та низових органів влади від «контреволюційних елементів».

Заборонялося колгоспникам колгоспів занесених на «Чорну дошку» робити перемол зерна у млинах.

Упродовж листопада 1932–1933 рр. у селах України було заарештовано 37797 осіб і ліквідовано, за термінологією ДПУ (Державне Політичне Управління), 390 антирадянських, контрреволюційно-повстанських організацій і груп.

15 грудня ЦК КП(Б)У затвердив список 82 районів, куди припинялася також поставка промислових товарів.

Армія, загони НКВС оточували українські міста ( бо селяни намагалися врятуватися там від голодної смерті), та залізничні станції. Мешканцям сіл забороняли виїзжати в інші райони СРСР, чому сприяло впровадження паспортної системи. Тоді ж із України здійснювався експорт сільськогосподарської продукції за кордон, а керівництво держави відмовилося приймати допомогу для голодуючих з-за кордону.

У Новоград-Волинському районі (нині Звягельському) Житомирської області у вересні 1932 р. було подано 250 заяв про вихід з колгоспу. Мотиви заяв про вихід із колгоспу аналогічні: «Прошу виключити з колгоспу, так як сім’я пухне з голоду – нема що їсти »… А у листі Сталіну, Кривошейн із Київщини, Бориспільського р-ну, с. Рогозів, писав: «Я бачив, що в Росії пуд хліба – 10 крб., а на Україні – 80 крб. – і немає »…

І тоді, коли в районі вимирали від голоду, у Новоград-Волинському для десятків чиновників із райпарткому, райвиконкому та міської ради, для судді, прокурора, секретаря ДПУ, начальника міліції, райвійськкома, завбанком, завощадкасою, голови  секретаря райпрофради, секретаря та його заступника з комсомолу облаштовували закриті їдальні, у які надходило 30 % м’яса свиней, що були на годівлі в райспоживспілці. Для забезпечення цих їдалень продуктами при райспоживспілці діяли закриті молочні, м’ясні та кролеферми, птахоферма, теплиці, був ставок з рибою. Гроші на їх організацію і утримання виділялися з державного бюджету. Крім того, кожному із 33 найвищих посадовців щомісяця додавали 24 кілограми паляниць, 2 кілограми крупи, кілограм макаронів, 2 кілограми оселедців, кілограм цукру, банку консервів, пляшку олії, кілограм бринзи чи сиру, кілограм цукерок, 250 папірос, 2 бруски господарського та брусок туалетного мила. Крім цього, на кожного члена їх сімей  видавали на місяць  12 кілограм хліба, по півкілограма макарон і круп, кілограм оселедців, кілограм цукру, банку консервів, кілограм цукерок, півкілограма сиру, 3 бруски мила.

Закриті їдалальні та «Распреди» породив закритий військовий кооператив, який обслуговував 1339 осіб офіцерства та ще 2233 членів їх сімей.

Ось так на практиці реалізовувалися більшовицькі лозунги про рівність і братерство.

Підручник «На великой стройке» (Рабочая книга для третього года обучения в сельской школе. Государственное учебно-педагогическое издательство, Москва, Ленинград. 1931 р.) засвічив, що станом на 1931-й рік (очевидно, йдеться про перепис 1926 року) росіян було 78 мільйонів, а українців – 81 мільйон! А у 1989-му, коли вже завершувалася радянська ера, чисельність росіян становила 145 мільйонів, а українців – 44 мільйони.

Це – наслідок: голодомору, воєн, репресій, депортацій, переселень і русифікації.

1933 рік

Червона мітла до зернини змела

Провіант із осель і комор.

І ходив від села до села

Людожер на імення Мор,

Воздаючи кончині славу,

Занісши над світом молот і серп…

І проклинав народ державу,

В якій колосся обвивало герб.

Пам’ятник жертвам голодомору у селі Ярунь, що на Житомирщині: восьмиметровий хрест, і на його фоні – зламаний колосок і падаюча зоря, як символи зникаючого людського життя, підкошеного голодом.