Чи дотримуєтесь ви посту?

У перший день Великого посту я їхала в громадському транспорті. Мимоволі стала свідком не дуже приємної розмови між літньою жінкою і молодим хлопцем, котрий сидів переді мною. Він слухав музику у навушниках і не звертав увагу на оточуючих. У маршрутку зайшла жінка пенсійного віку. Вільних місць не було, тому я одразу ж встала, поступившись бабусі місцем. Проте на мене вона не звернула уваги, а одразу ж причепилася до юнака. Почала кричати, використовуючи навіть лайливі слова. Хлопець зняв навушники і здивовано поцікавився, у чому річ і чим він перед нею завинив. Вона голосно запитувала, як він міг не запропонувати їй сісти, тим паче в перший день посту. Він зніяковіло встав, вибачився. Та бабця і не думала втихомирюватися. Вже сівши на звільнене місце, продовжувала кричати. Цього разу вона прискіпувалася до бідного хлопця через те, що він слухає музику у перший день посту… Це тривало довго. Та, на мій подив, хлопець  спокійно їхав далі. В маршрутку сідало все більше людей, тож ми з героєм історії опинилися близько один біля одного, і я почула, що він слухав релігійні пісні. Побачивши мій здивований погляд, він спокійно сказав: «У перший день посту я хочу присвятити себе Богу…»
Цей випадок змусив мене задуматися про те, що означає піст для сучасних християн. Тож я вирішила дізнатися думку тернополян. Ось найцікавіші відповіді.
Іван Радій, 30 років:
– Я народився і виріс у християнській сім’ї. Змалку бачив, як батьки дотримувались посту. Тому завжди брав з них приклад. Нині намагаюся привчити до цього вже своїх дітей. Піст для мене – не тільки виключення з раціону м’ясних і молочних продуктів. Я не слухаю музику в машині, навіть змінюю мелодію в телефоні на звичайні гудки. Намагаюся переглядати фільми, читати книги  духовного спрямування. Дружина каже, що дуже любить мене під час посту, бо я стаю смиренним, несварливим і чуйним.
Оксана Смільська, 65 років:

• Я віруюча, ходжу до церкви, щовечора молюся. Та через проблеми зі здоров’ям не можу собі дозволити постити. Однак під час Великого посту читаю внукам Біблію, розповідаю різні духовні історії. Мої діти обрали дуже поганий шлях у житті: молодший син сидить у тюрмі, а старший – прикладається до чарки. Все життя я виховувала їх у християнських заповідях, любові, чому так трапилося – не знаю…

Володимир Богайчук, 20 років:

• Не розумію, що доброго в пості. Раніше я працював водієм у одного священика, тож не раз бачив, що він не дотримувався обмежень. Гадаю, це особиста справа кожного, а не показуха на публіку. Ось я до цього ще «не доріс», тому й не поститиму.

Максим Свірський, 17 років:

• У майбутньому я хочу стати священиком. Мрію присвятити своє життя Богу. Звісно, дотримуюсь усіх постів, особливо Великоднього. Обмежую себе в їжі, намагаюся в цей час займатися волонтерством, доброчинністю. Не дивлюся телевізор, натомість читаю книги.

Іванка Сумна, 55 років:

• Я все життя дотримуюсь посту. Адже у нас такі зарплати і пенсії, що їх вистачає хіба тільки на пісну їжу. Мені здається, що запитувати про піст нині краще в молоді. Бо такий спосіб життя, який ведуть деякі, люди мого покоління ніколи собі не дозволили б.

Скільки людей – стільки й думок…
А як вважаєте ви, шановні читачі?
Зоряна ДЕРКАЧ