Гніздечко: Де ті осені теплі, пʼянкі золоті

Де ті осені теплі, пʼянкі золоті,

З ліхтарями у тихому сквері?

Це, здається, було у минулім житті,

У яке зачинилися двері.

Порожнеча тепер, ностальгії вінок

На моїй голові розквітає,

На дорозі життя став притомлений крок,

Там війна чорним птахом кружляє..

В жовтім листі сховалися радість і сміх,

Згіркла пристрасть солодка в калині.

Нині осінь в тривозі і смутку для всіх,

На губах у терпкій горобині.

Розлетілись метелики щастя в світи,

Дикі оси над осінню в жалах,

Наїжачилась ніч, що не знала сльоти,

Мов негоди земля не чекала.

А дощі все пливуть у туманній імлі

І шмагають і душі,  й довкілля,

І не хочеться були в холодній зимі,

Де морози гуляють весілля.

Не знайти у минуле рожевий місток,

Мрій, що згинули в бульбашці мильній.

Моє серце, неначе осінній листок,

Залишилося в осені мирній…