Тернополяни на Буковині, Поліссі та Львівщині

Знай наших!

Причетні до літературної творчості знають: одна справа надрукуватися в журналі, що виходить у рідному місті, а зовсім інша – в «чужому» часописі. Престижніше, авторитетніше. Немов підтверджує, що рівень твоєї творчості – не обласний, а всеукраїнський. Свіжі числа журналів сусідніх областей засвідчили: таких авторів у нас чимало. І працюють вони у різних жанрах, гідно представляючи Тернопільщину. Скажімо, квартальник «Буковинський журнал» (м. Чернівці) розпочав чергове число (№3, 2018) розлогим інтерв’ю свого головного редактора, письменника Мирослава Лазарука з професором Тернопільського національного економічного університету Миколою Лазаровичем – у недавньому минулому – командиром взводу в зоні АТО. Про спрямованість цієї публікації, насиченої цікавими фактами, історичними паралелями очевидця-учасника подій на сході України та його розмислами про причини і перебіг російсько-української війни свідчить уже назва: «Якби мені запропонували дібрати синонім до поняття «Росія», я обрав би – «брехня».

Уродженець села Джурин на Чортківщині, а нині голова Івано-Франківської обласної письменницької організації, відомий літературознавець Євген Баран надав спогад про незабутнього харківського письменника Володимира Брюггена, щедро процитувавши вислови і його Тернопільського побратима – світлої пам’яті Петра Сороки. Також Євгенові Барану належить рецензія на книжку вибраних поезій Ярослава Ясінського «Лотос». «Працею десятиліть осяяні відзнаки» – таку назву має інтерв’ю Богдана Копанського з доктором географічних наук, заслуженим професором Львівського національного університету ім. І. Франка Олегом Шаблієм – уродженцем села Курівці на Зборівщині.

Ще один наш земляк – Нестор Мизак із Гермаківки на Борщівщині, нині знаний чернівецький учений, продовжує друкувати у співавторстві з Андрієм Яремчуком розвідку «Парафіяльно-церковні громади УГКЦ Буковини». Також журнал публікує дослідження під рубрикою «Музи з лікарським саквояжем»; у черговій подачі авторства Петра і Руслани Ляшуків – розповідь про Арсена Річинського, життя та діяльність якого пов’язані з Кременеччиною.

Богдан Дячишин рецензує збірку поезій уродженки села Заривинці на Бучаччині Ольги Яворської «Сльоза-живиця», а письменник та літературознавець із Шумська Ігор Фарина – книжку катренів Богдана Смоляка «У самозреченні творящі».

Літературним бенефісом Ігоря Фарини, донедавна власкора нашої газети «Свобода», можна беззастережно назвати його публікації у збірникові «Просто на Покрову» (№11, 2018 рік). Це – літературно-мистецький альманах Коростенщини (Житомирська область), найменований так само, як і традиційний щорічний Всеукраїнський літературно-мистецький фестиваль української літератури, що вже в одинадцяте відбувся саме в день престольного свята у Коростені – 14 жовтня минулого року і в якому взяли участь і представники Тернопілля. У цьому випуску збірника вміщено грунтовні рецензії Ігоря Фарини на книжку (повість, вірші та перекази) «Вчитель мовчання» житомирського письменника Василя Головецького та збірку оповідань для дітей Віктора Васильчика (редактор і упорядник альманаху «Просто на Покрову» з Коростеня «Пробач мені, Цукерочко!», а також книжку подорожніх нотаток цього ж автора «Франція: тільки один місяць. Міста і люди».

Окрім того, вміщено поетичну добірку Ігоря Фарини «Дивовижжя. П’ять сонетів одного літа», присвячену відомому тернопільському митцеві Ярославові Омеляну – багаторічному політв’язню більшовицьких концтаборів, заслуженому художникові України, який нині готується до свого 90-річчя.

Також у цьому випуску «Свята на Покрову» подано поему Ольги  Пилипчик із Кременця «Дорога на Крути».

Уже традиційно уважний до авторів з нашого краю львівський журнал «Дзвін». У восьмому його числі за цей рік – уривок із роману уродженки села Ридодуби на Чортківщині, нині головного редактора журналу «Київ» Теодозії Зарівни «Мовчання цезію», повість-спогад вихідця з Нараєва на Бережанщині Левка Різника «Форум Романа Лубківського»(проілюстрована документальними світлинами, у тому числі з рідного Р.Лубківському Острівня на Теребовлянщині, добірка поезій педагога Петра Остап’юка з Велеснева Монастириського району…

Побажаймо ж їм та іншим авторам нових публікацій, які засвідчуватимуть талант майстрів пера. А Тернопілля, як відомо, талантами одне з найщедріших в Україні.

Богдан МЕЛЬНИЧУК     

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*