Такі батьки не вміють себе захищати…

Вони не підуть страйкувати, не будуть судитися. Скоріш за все, змиряться з рішенням комісії з питань захисту прав дитини. Хоча, це рішення почасти супроти дитини…

Так вважають у Кременецькій загальноосвітній школі-інтернаті. Після публікації у «Свободі» про аналогічний чортківський навчальний заклад  відгукнулися і кременецькі педагоги. Їх теж дуже тривожить, що буде зі школою-інтернатом після того, як почали виконувати норми, закладені у серпневій Постанові Кабміну. А саме – вихованцями інтернатів можуть стати діти, чиї батьки на тривалому стаціонарному лікуванні, чи працюють вахтовим методом або ж режим праці такий, що не дає можливості повноцінно виховувати дитину. Створивши такі обмеження перебування в інтернатах, держава фактично наказала більшості вихованців: «З речами на вихід». Нині комісії з питань захисту прав дітей розглядають заяви батьків, і дуже мало таких заяв задовольняють. У Кременецькому місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги повідомили, що з цього приводу деякі батьки уже приходили консультуватися.

Скажімо, як довести матері, яка заробляє на життя тим, що їздить по селах і збирає у газд малину, що у неї робота у роз’їздах. Не докаже, бо працює неофіційно. Або ж учасник бойових дій, ветеран АТО наводить такий аргумент: «Я ночами уві сні кричу, у мене посттравматичний синдром. Чому моя дитина має через мене не спати? Чому вона не може бути в інтернаті?»

Життя дуже різноманітне і строкате, й усього законами не передбачити…

Діана Мельник, завідуюча психолого-медико-педагогічною консультацією, вона ж працює учителем-логопедом у Кременецькій школі-інтернаті, перебачила за своє професійне життя дуже багато сімей – повних і неповних, будинків, квартир, у яким дітям не місце. «Їм краще в інтернаті, бодай не доведеться шукати гарячий обід і теплу постіль», – вважає вона. На Кременеччині, особливо у Почаївській зоні, яка віддавна стала меккою для віруючих, у тому числі психологічно уразливих, а то й взагалі нездорових, проблема дітей з малозабезпечених родин стоїть особливо гостро.

За даними Уповноваженого Президента України з прав дитини Миколи Кулеби, в українських інтернатах нині перебуває 1,5% дітей країни. Сиріт в інтернатах по всій Україні усього 8 тисяч, а всі інші 98 тисяч – діти, які мають сім’ї.

За словами директора школи-інтернату Володимира Мишка, у цьому навчальному закладі – 554 дитини, з них – 251 дитина зі статусом вихованця. Діти не лише з Кременця, а й з району, а також сусідніх – Шумського, Збаразького. Інтернат зведений, як і чортківський, у 1961 році. Директор каже: «Вони, як близнюки». Й справді, схожі. Є два корпуси – навчальний і спальний, тільки у кременецькому корпуси з’єднані коридорним переходом. І тут, і там спочатку вчилися лише інтернатівські діти – однаково вбрані (як правило, казенний одяг був дуже недолугий). Держава тримала ці заклади у міцних ідеологічних лещатах. Інтернатами лякали, фактично – це були місця несвободи. Починаючи з сімдесятих, каже Володимир Мишко, інтернати почали «розбавляти» прихідними дітьми (тобто заклади стали загальноосвітніми школами, у яких спільно навчаються і вихованці, і звичайні діти, як, власне, є і тепер).

Володимир Іванович керує школою-інтернатом з 1988 року. Водить коридорами, класними кабінетами – приміщення й справді у дбайливих руках – естетичне, сучасне. Помічаю за вікном загін з коровами. Виявляється, у школи своє підсобне господарство. Директор зауважує, що на Кременеччині жодне приватне сільськогосподарське підприємство не розводить ВРХ, а у їхній школі є корівки. Заводить у приміщення, де є кухонний посуд, мікрохвильові пічки. Тут вихованці на вихідні можуть приготувати їжу власноруч. На стіні висить список продуктів і ціни на них, також вказано вартість води, електроенергії. Директор пояснює, що у такий спосіб вихованців привчають до самостійного життя, аби знали, що скільки коштує, уміли користуватися кухонним приладдям.

І ще важливе: школа-інтернат має ліцензію на навчання водіїв категорії «А», «В», «С», тобто охочі до автосправи вихованці можуть в інтернатівських стінах здобути відразу й професію.

Чи будуть інтернати у майбутньому?  Ухвалений у вересні ЗУ «Про освіту» констатує: існуючі школи-інтернати для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, школи-інтернати для дітей, які потребують соціальної допомоги, перетворюються до 31 грудня 2021 року у дитячі будинки та переходять у підпорядкування центрального органу виконавчої влади у сфері соціального захисту або в заклади дошкільної, середньої освіти, інші заклади освіти чи соціального захисту за рішенням обласних рад.

Тобто принаймні упродовж чотирьох років для шкіл-інтернатів горить зелене світло.

Знову ж таки відповідно до цього закону, до 1 вересня 2018 року школи-інтернати (крім закладів середньої освіти для дітей з порушенням інтелектуального розвитку)  мають змінитися на гімназії або ліцеї зі збереженням у складі цих закладів інтернатів з частковим або повним утриманням учнів (вихованців) за рахунок засновника (засновників). До речі, на найближчу сесію районної ради Кременецька школа-інтернат має намір подати клопотання про перетворення у Волинську гімназію із пришкільним інтернатом  імені Нестора Літописця.

Це ще одне підтвердження, що законодавець не має наміру у найближчому часі позбутися інтернатів. От лише Кабмін своєю постановою вирішив по-своєму, причому зазіхнув на найбільш уразливих, безпорадних. Батьки оплачують за перебування дитини в інтернаті 20 відсотків від своїх доходів. Скільки це виходить? У Кременецькій школі-інтернаті це платежі від 17 до 118 гривень (є один виняток – понад 200 гривень). Тобто доходи сімей дуже мізерні.

Ольга КУШНЕРИК

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*