Так завершилася справа, яка була на контролі у голови Нацполіції. Другого грудня у маленькому селищі Солоне (всього сім з половиною тисяч населення) , що на Дніпропетровщині, у місцевому суді оголосили вирок у цій резонансній справі. Прокурор пропонував для обвинуваченого так зване умовне покарання (з відстроченням виконання вироку та із встановленням іспитового терміну), і суддя так й призначила.
Люди сипали прокляттями на шахраїв
Якби хтось таке передбачив два роки тому, коли, власне, і спустошили банківську картку з благодійними пожертвами для обгорілих дітей, то, мабуть, стався б соціальний вибух. Бо градус напруги був дуже високий – люди у соціальних мережах буквально сипали прокляттями на шахраїв. Це було цинічно і жорстоко – зазіхнути на гроші хлопчиків, які на той час перебували на межі життя і смерті.
Нагадаю перебіг подій. Третього січня 2020 року 8 дітей віком від 12 до 17 років постраждали від вибуху газу під час репетиції різдвяного вертепу в селі Угринів Підгаєцького району. У всіх потерпілих медики констатували опіки обличчя та кінцівок 1-2 ступеня. Стан дітей був дуже важкий, а деякі з них ще досі лікуються.
Оскільки лікування потребувало значних затрат, постраждалим почали збирати кошти. Реквізити банківської картки матері одного з потерпілих були у загальному доступі. (Батьки вирішили, що збиратимуть пожертви на одну картку і витрачатимуть на дітей, скільки кому буде потрібно).
27 січня шахраї викрали благодійні гроші. Це стало шоком не лише для батьків і дітей – для усієї України.
Ось як про це тоді повідомила поліцейська пресслужба. «27 січня близько 13 години до жінки зателефонував невідомий і відрекомендувався працівником банку на ім’я Роман. Він заявив, що на її рахунок надходять великі суми коштів, й вони не поміщаються на електронний гаманець. Невідомий запропонував здійснити кілька маніпуляцій для отримання цих грошей.
Увійшовши в довіру, чоловік порадив зняти з рахунку частину коштів та перекинути їх на вказані рахунки. Таким чином жінка через iBox поповнила на 17 тисяч гривень мобільні телефони кільком абонентам.
Після цього вона, знявши зі свого рахунку гроші, почала перекидати їх через банківський термінал на картки, які диктував по телефону невідомий.
Проте електронний гаманець банк заблокував – через перевищення ліміту, і додзвонювач сказав піти в фінустанову та розблокувати його. Жінка так і зробила, скориставшись допомогою працівника банку. Останнього зацікавила сума, яку перекидала жінка. Проте відвідувачка запевнила, що все гаразд, а гроші йдуть на благодійність.
У результаті таких маніпуляцій жителька Угринова віддала невідомому 365 тисяч гривень. Звернулася до поліції потерпіла лише через півтори доби після злочину – коли зрозуміла, що гроші віддала шахраєві.
За словами Олександра Богомола, начальника ГУНП в області, поліцейські звернулися до працівників банківських установ заблокувати викрадені кошти. «Злочин набув резонансу, перебуває на контролі голови Нацполіції. Ми проведемо максимальні оперативні заходи, щоб повернути кошти. За первинною інформацією, шахраї дзвонили з Дніпропетровської області. Наші колеги допомагають у проведенні слідчих дій. Одна з версій – телефонували з місць позбавлення волі», – сказав він.
Цей факт було внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань згідно із статтею 190 частиною 3 ККУ (шахрайство).
Йому загрожує до десяти років позбавлення волі
Через декілька днів поліція відрапортувала: на Дніпропетровщині встановили особу, яку підозрюють у крадіжці благодійних коштів. Про це повідомив тодішній заступник начальника Нацполіції в Тернопільській області Степан Яцух. Це 37-річний чоловік, який з 2017-го перебуває у виправній колонії на Дніпропетровщині засуджений за крадіжку. Йому загрожує ув’язнення строком до 10-ти років.
“До злочину він залучив знайомих, яким розповів вигадану історію. Зловмисник повідомив товаришам, що виграв велику суму грошей через одну із букмекерських компаній. Проте отримати гроші не може, бо в тюрмі, а тому потрібна їхня допомога”, – розповів Степан Яцух. – Оперативники вже спілкувалися з усіма “спільниками”. Під час проведення слідчо-оперативних заходів ми з’ясували, що гроші пішли на електронні гаманці жителів Запорізької та Дніпропетровської областей. Саме туди одразу поїхали наші оперативні групи. Нам спільно зі службою безпеки фінустанови вдалося перехопити частину коштів – це вісімдесят тисяч гривень. Їх шахраї не встигли зняти”.
Таке відчуття, що усіх нас пошили в дурні
Його звати Ян, а не Роман – як він назвався матері хлопчика. Й не такий простий в’язень, як це видається із поліцейських повідомлень. Починаючи з 2010 року – п’ять судимостей за крадіжки, грабежі й інші злочини, й фактично його домівкою стала в’язниця.
Коли його викрили за шахрайське привласнення благодійних грошей, він відбував покарання у кримінально-виконавчій установі у місті Дніпро.
Другого жовтня 2020 року строк ув’язнення добіг кінця, і Ян без перепон покинув колонію. У це важко повірити – жодного запобіжного заходу у кримінальному провадженні за шахрайство йому не обирали! І коли справу скерували до суду, екс-в’язня довго чекали, аби він таки з’явився. У суді оголошували про його привід, розшук… Відтак це тривало місяцями. Вільному – воля, коли захотів, тоді з’явився. Потерпіла та її представник брали участь у процесі за допомогою відеоконференції з приміщення Тернопільського міськрайонного суду: до селища Солоне з Тернополя – понад вісімсот кілометрів.
З вироку суду стало відомо, що обвинувальний акт надійшов до суду уже не за частиною 3 статті 190 ККУ, а за «легшою» частиною 2. Та навіть ця кваліфікація загрожувала винуватцю тюрмою. Ось як звучить стаття обвинувачення: «Шахрайство, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років».
Змінилася і сума шахрайської оборудки. В обвинувальному акті значиться 254 270 гривень. Можна припустити, що вона зменшилася на тих 80 тисяч гривень, які так і не дійшли до шахрая, бо їх не встигли зняти. Але об’єктом посягання ці гроші теж були, відтак цілком підпадають під закінчений замах на шахрайство, але про це ніде не згадується.
Екс-в’язень визнав вину, розповів, що сім-картку проніс у колонію у ротовій порожнині. Дізнався від знайомих про збір грошей для угринівських дітей, номер картки і телефон й використав цю інформацію із злочинним наміром.
Значну частину коштів повернув, запевняв, що кається. Судячи з того, що потерпіла та її представник заявили цивільний позов на 119 тисяч гривень, десь 135 тисяч їм уже повернуто.
Державний обвинувач запропонував покарання із застосуванням ст.75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), оскільки, на його думку, на свободі засуджений матиме змогу виконати обіцянку та повернути кошти потерпілій. А він пообіцяв виробити паспорт та працевлаштуватися, хоча на волі уже більше року, і цього не зробив. Потерпіла та її представник не заперечували проти умовного покарання.
Не суд, а суцільна ідилія – усі задоволені й оскаржувати вирок немає кому…
Телефонні шахрайства – царина організованої злочинності
Восени програма «Гроші» з приводу телефонних шахрайств з місць позбавлення волі взяла коментар у колишнього керівника пенітенціарної системи Сергія Старенького. Він сказав, що майже 90% таких шахрайств – системних телефонних шахрайств – відбуваються з місць позбавлення волі. Цей шахрайський бізнес набув нечуваних масштабів. «У мене є інформація, що ці дзвінки, ці телефонні шахрайства контролюються вже і злодіями в законі, і організованою злочинністю. Вони системно отримують бази даних, передають їх в колонії, поставляють сім-карти», повідомив Сергій Старенький.
Слова екс-голови всіх українських в’язниць підтверджує новина про те, що у серпні кіберполіція накрила кримінальний колл-центр в одній з колоній Харківщини. Було вилучено багато телефонів. Засуджені обдзвонювали власників кредитних карток, людей, які продають товари на ОЛХ…
За повідомленням кіберполіції, ліквідовано шахрайську схему привласнення 18 мільйонів гривень громадян. Організаторів схеми всього троє, але з камери в СІЗО вони змогли організувати через Інтернет цілий штат працівників – майже півтори сотні людей!
Як таке можливе у закритих установах, де мобільними телефонами можна користуватися лише з дозволу адміністрації? Мимоволі постає питання: хто «кришує» зеків-телефонних шахраїв, і чи лише в кримінальний «общак» ідуть накрадені з банківських карток мільйони?.. І кому вигідна суцільна безкарність шахраїв – викритий колл-центр у харківській в’язниці радше поодинокий виняток, ніж свідчення системної протидії.
Вирок для шахрая, який обібрав угринівських дітей, це теж дуже промовистий факт. Розглянувши справу у далекому від Тернополя селищі Солоне, система змогла обійти шалений суспільний резонанс і де-факто ухвалила рішення на догоду тюремному «легіону» шахраїв.
Ольга КУШНЕРИК
