Євген Філь: «Я вибрав боротьбу, волю, Україну!»

Відомий у нашій області громадсько-політичний діяч, фундатор Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини, а нині військовослужбовець, який вважає себе націоналістом до глибини душі, до свого 65-ліття, яке він зустрічає 27 серпня, пройшов чималий шлях, виборюючи для себе і нас незалежну Україну.

Євген Філь – українець, християнин, громадсько-політичний діяч, краєзнавець, учасник бойових дій, член Національної спілки журналістів України та Наукового товариства ім. Т. Шевченка, голова Тернопільського обласного благодійного фонду «Цвіт вишиванки», з 2019 року –  організатор і директор комунальної установи Тернопільської обласної ради «Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини», з квітня 2022 року добровільно мобілізований в ЗСУ.

Національне відродження

Євген Філь народився у селі Росохуватець Підволочиського району, закінчив Тернопільську ЗОШ №12, отримав вищу освіту за спеціальністю «Правознавство». Каже, що любов до України йому прищепила його бабуся Марія Ковальчук (1905 – 1996). Вона годинами розповідала йому про нелегку долю України, закладаючи національну свідомість та жертовність. А на життєвому шляху підтримували дружина Лариса, доньки Наталія та Ольга. Нині тішать дідуся і троє онуків: Анна, Максим і Марта.

У далеких 1980-х, ще до проголошення незалежності України, Євген Філь активно включився у процеси державотворення. Зокрема, з 1989 року він – член Української Гельсінської спілки, борець за відродження та становлення Української держави.

30 липня 1989 р. взяв участь в одній із перших в Україні антирадянській акції – панахиді-віче з 20 тисячами учасників на могилах Українських Січових Стрільців та борців за волю України, розстріляних у тернопільській тюрмі. Акція вперше відбулася під синьо-жовтими прапорами у Тернополі.

23 серпня 1989 р. Євген Філь – учасник заходу в Тернополі із засудження 50-річчя пакту Молотова-Ріббентропа; подія переросла в акцію громадської непокори. Вперше ніс синьо-жовтий прапор.

За дорученням голови Тернопільської обласної філії УГС Левка Горохівського разом із Василем Деревляним, Володимиром Буяком здійснив кур’єрську поїздку на квартиру В’ячеслава Чорновола у Львів з метою передачі звітів про діяльність Тернопільських осередків УГС. До Тернополя привезли кур’єрську пошту з матеріалами УГС і самвидаву «Український вісник».

26 жовтня 1989 р. працівники Тернопільського КДБ завезли Є. Філя у ліс села Гаї-Шевченківські, що біля Тернополя. Тут спробували завербувати Євгена Філя та схилити до «співпраці», при цьому застосовували методи погроз та залякування щодо безпеки рідних. Інформацію про цей факт через Левка Горохівського було передано на «Радіо Свобода», яке її озвучило. У квартирі Євгена Філя в Тернополі відбулися збори зі створення обласної організації Спілки незалежної української молоді (СНУМ). Наступного дня на горі Лисоня біля Бережан члени новоствореної організації під синьо-жовтими прапорами прийняли присягу на вірність Україні.

18-19 листопада 1989 р. у складі делегації від Тернопільщини він взяв участь з 30 тисячами громадян із перезахоронення українських дисидентів Василя Стуса, Юрія Литвина, Олекси Тихого на Байковому кладовищі у м. Київ.

21 січня 1990 р. Євген Філь – учасник «живого ланцюгу»  «Від Львова до Києва», присвяченого Дню Злуки ЗУНР та УНР, разом з мільйоном жителів України. Разом з Василем Деревляним, Василем Сидораком, Володимиром Буяком та іншими побратимами був одним із організаторів першого підняття червоно-чорного прапора на Співочому полі у Тернополі.

Навесні 1990 р. Євген Філь брав участь у виборчій кампанії кандидата у депутати до Верховної Ради України по Бережанському виборчому округу Левка Горохівського. Був одним із перших серед колишніх воїнів-інтернаціоналістів, хто засудив радянсько-афганську війну і назвав себе воїном-окупантом, а у злочинах, які там творилися, звинуватив КПРС. Вибори закінчилися перемогою демократичних сил на Тернопільщині. Учасник Установчого з’їзду УГС-УРП в Києві. У жовтні 1990 року він підтримав учасників студентської революції «На граніті» у Києві та Тернополі.

Загалом у 1990-1991 роках разом з Василем Деревляним, Богданом Ваврівим, Йосипом Смоляком, Володимиром Буяком, Миколою Зелінським та Василем Сидорком здійснив до десяти тривалих поїздок з організаційно- пропагандистською діяльністю у м.Донецьк. За Тернопільською філією УГС була закріплена Донецька область. Патріоти допомагали в організаційній діяльності голові Донецької УГС-УРП Марії Олійник та голові Донецького НРУ Євгенії Ратченко. Проживали в оселі політв’язнів ОУН і УПА подружжя Марії та Петра Лаврових.

У листопаді 1991 р. у місті Донецьк він брав участь в агітаційній компанії «Так незалежній Україні». 1 грудня 1991 р. – член дільничної комісії у Донецьку з проведення Всеукраїнського референдуму та виборів Президента України. Так виборювалася незалежність України.

«Тризуб» та політичні репресії

Від весни 1994 року Євген Філь – член громадської спортивно-патріотичної організації «Тризуб ім. Степана Бандери».

1 січня 1995 р. на батьківщині Степана Бандери (в день його народження), у с. Старий Угринів на Івано-Франківщині, разом зі своїми побратимами прийняв присягу на вірність Україні членів ГСПО «Тризуб» ім. Степана Бандери. Цей захід для тризубівців вже став традиційним.

18-21 травня 1995 р. Євген Філь – серед охоронців у підтриманні порядку під час проведення Всеукраїнської прощі у с. Зарваниця. Було задіяно понад 500 членів «Тризуба» з усіх куточків України. Тут відповідав разом з Василем Деревляним за охорону молодіжного наметового містечка.

Під час вишколу Подільського куреня «Тризуб» ім. С. Бандери у пансіонаті «Лісова пісня» (м.Борщів) Євгена Філя призначено командиром «Тризуба» у Тернопільській області, йому присвоєно звання сотника. За проведення саме цього вишколу правоохоронні органи відкрили кримінальні справи проти Івана Сути, Євгена Поважного та Євгена Філя.

Ми звикли, що у радянські часи проводили суди над українськими націоналістами. Але не всі знають, чи пам’ятають, що такий політичний процес уже в незалежній Україні мав місце в середині 90-х років минулого століття у Тернополі та Львові. І одним із фігурантів справи був відомий громадсько-політичний діяч Євген Філь. Тоді він отримав кілька десятків повісток на суд, викликів в прокуратуру, МВС, СБУ, має з тих часів листування, фото, вів тюремний щоденник, який на клаптиках паперу передавав таємно дружині на волю. До слова, усі ці матеріали увійдуть у двотомник «Я вибрав боротьбу, волю, Україну», який вийде з нагоди його ювілею.

І ось Євген Філь – головний фігурант справи відкритого політичного процесу у незалежній Україні. На Тернопіллі під політичний прес також потрапили тризубівці Іван Сута, Євген Поважний за нібито несанкціонований вишкіл у таборі «Лісова пісня» у Борщові. На захист патріотів стали громадсько-політичні організації, священники, мешканці Тернопільщини. Апогею процес набув після арешту Євгена Поважного та чергового суду над Іваном Сутою, який відбувався 26 червня 1997 року в Тернополі. Громадськість області вимагала відкритого процесу і надання більшого приміщення, але на компроміс влада не пішла. Відтак громадськість на знак протесту перекрила вулицю Острозького, а згодом і Руську. Участь в акції взяли понад півтори тисячі людей.

Коли відзначали першу річницю Конституції України у Палаці культури «Березіль», тут відбулася сутичка між владою, беркутівцями, членами «Тризубу» ім. С. Бандери та громадськістю. З приводу цих подій було відкрито кримінальну справу проти організаторів з «Національного фронту» — блоку, до якого належали КУН, УРП, УКРП та «Тризуб».

3 липня 1997 року Євгена Філя викликали в прокуратуру й арештували за відмову свідчити проти своїх побратимів. Два місяці він перебував в ізоляторі в Тернополі та в СІЗО в Чорткові. З націоналістичної солідарності та дружніх міркувань Василь Деревляний, який тоді був заступником голови обласної УКРП, пішов в прокуратуру і сказав, що це він давав вказівки перекривати дороги. У такий спосіб побратими хотіли визволити Євгена з ув’язнення, але… На Василя Деревляного також відкрили кримінальну справу. Євгена Філя звинувачували у керівництві воєнізованими формуваннями та порушенні громадського порядку, а Василя Деревляного — лише у порушенні громадського порядку. Також у цій справі проходили Дмитро Ярош, Євген Поважний, Олег Волинець, Василь Сидорак, Микола Новосільський, Тарас Вашків, Борис Діденко, Михайло Миколенко. На сполох почали бити, окрім побратимів-націоналістів, і рідні Євгена — мама, дружина, діти.

А тим часом з 15 по 22 липня 1997 р. у Тернополі відбувався суд у Палаці культури «Березіль» над головою секретаріату Всеукраїнської організації «Тризубу» ім. С. Бандери Іваном Сутою. Театри міста в той час були порожні, а «Березіль» став тимчасовим «театром». У звинуваченні звучало: «Ходили строєм до пам’ятника Тарасові Шевченкові, носили однострої, мали відзнаки організації, зверталися один до одного «друже». У той час з ув’язнення Євген Філь зробив офіційну заяву, яку мали передати на цей судовий процес: «Я, Євген Філь, український націоналіст, член УГС-УКРП з 1989 року, курінний Подільського куреня ГСПО «Тризуб» ім. С.Бандери, заявляю, що є одним із активних організаторів Тернопільської обласної ГСПО «Тризуб» ім. С. Бандери, протягом трьох років розбудовував організацію і сьогодні керую нею. Перед Богом і Українською Нацією заявляю, що ніякого злочину перед українським народом і Україною не зробив. З 1989 року боровся і буду боротися за Незалежність України і Українську владу. Я не боюся відповідальності перед так званими «українською владою і правосуддям». Я і надалі залишаюся членом ГСПО «Тризуб» ім.С.Бандери, який би вирок мені не присудили. Як український націоналіст не можу спокійно дивитися на сльози і кров рідного народу: обов’язок українського націоналіста — боротися і вибороти разом з українським народом гідну Українську владу, яка ставила б інтереси Держави, Нації вище від своїх особистих. Хай навіть на це піде все моє життя чи доведеться загинути, я це зроблю гідно, як робили наші попередники з УВО-ОУН-УПА. Я сьогодні заявляю: Боротьба або рабство, Воля або смерть, Україна або ганьба. Я вибрав Боротьбу, Волю, Україну! 20.07.1997. Євген Філь, м.Чортків, камера слідчого ізолятора».

Івана Суту було засуджено на 4 роки умовно з відтермінуванням на 1,5 роки. Під час процесу дружина Євгена, Лариса Філь, та дружини тризубівців Орися Поважна та Надія Сута заявили, що вони вступають в ряди «Тризубу» і зі своїми чоловіками стають пліч-о-пліч у боротьбі за Україну. Тоді ж десятки людей заявили про свій вступ в ГСПО «Тризуб» ім. С. Бандери.

У середині 1990-х на захист патріотів стала Слава Стецько, яка на той час очолювала ОУН та Конгрес українських націоналістів і була народним депутатом Верховної Ради. Вона звернулася до діаспори США, Канади з проханням пікетувати українські посольства у Вашингтоні та Оттаві з метою привернення уваги до переслідування організації «Тризуб». Також Слава Стецько звернулася до генерал-лейтенанта контррозвідки України Олександра Скіпальського, і вони удвох зустрілися з головою СБУ Олександром Радченком. Вимагали, аби у державі перестали переслідувати патріотично налаштованих людей. Розмова була результативною. 23 серпня 1997 р. у Києві у Палаці культури «Україна» відбувся 3-й форум Світового конгресу вільних українців, де також гостро постало питання про переслідування членів «Тризуба». 27 серпня влада змушена була піти на поступки і звільнити Євгена Філя. Цього ж дня Василь Деревляний і Юрко Сиротюк зареєстрували Тернопільський міський «Тризуб» ім. С. Бандери за сприяння тодішнього міського голови Тернополя В’ячеслава Негоди. Після звільнення Євгена Філя, 14 жовтня 1998 року, у Тернополі юстиція зареєструвала обласну організацію «Тризуб» ім. С. Бандери.

Щоб не нагнітати ситуацію у Тернополі, влада вирішила провести суди над Філем і Деревляним у Львові. І знову ж під тиском громадськості Тернопільщини і Львівщини судовий процес проходив у більшому приміщенні — у Палаці культури ім. Гната Хоткевича. Розпочався він 10 листопада 1998 року. На суді були присутні українці-політв’язні: Юрій Шухевич, Дарія Гусяк, Ігор і Ірина Калинці, Іван Гель, Іван Кандиба, Іван Губка, Петро Франко, учасники визвольних змагань ОУН-УПА та громадськість Львівщини і Тернопільщини. Усі підтримували молодих націоналістів і висловлювали своє обурення. Ніхто не розумів, як у незалежній Україні за любов і працю в ім’я України можуть судити.

У Києві Дмитро Ярош та Євген Філь мали зустріч з онуком Степана Бандери — канадійцем українського походження, журналістом Степаном Бандерою. Вони попросили його бути громадським захисником на суді у Львові, і він погодився. Проте, оскільки той не був громадянином України, йому відмовили.

Через те, що це був політичний процес, суд присудив по 1,5 роки ув’язнення Євгенові Філю та Василю Деревляному умовно, інкримінувавши обом порушення громадського порядку. А Євгенові Філеві – ще й створення та керівництво воєнізованим формуванням. Вони своєї вини не визнали, і адвокат подала на перегляд страви. Згідно з рішенням Верховного суду України від 23 лютого 1999 р. з Євгена Філя було знято обвинувачення щодо створення та керівництва воєнізованим формуванням.

До його звільнення спричинилися: депутати Верховної Ради Слава Стецько та Михайло Ратушний, Всесвітній Форум Українців, українські церкви УГКЦ, УПЦ КП, діаспора, професор Сорбонського університету (Франція) Володимир Коссак, професор, доктор історичних наук Ярослав Дашкевич, генерал-лейтенант контррозвідки України Олександр Скіпальський, а також громадськість Тернопільщини (Петро Касіянчук, Ольга Жулковська, Михайло Баканчук, Зеновій Сердюк, Володимир Волошин) та багато інших політичних в’язнів визвольних змагань ОУН і УПА. А також молодіжні організації «Вертеп», «СУМ», «Пласт». Велику роботу проводили представники «Тризуба» та «Національного фронту» (голова КУНу Іван Гавдида), а саме: члени Тернопільської обласної УКРП Василь Деревляний, Микола Новосільський, Володимир Росоловський, Василь Сидорак та Василь Івасечко (який впродовж двох місяців був активістом з пікетування обласної прокуратури) і багато інших.

Вони продовжили громадську та політичну боротьбу: Василь Деревляний став депутатом Верховної Ради, а Євген Філь — головою Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. С. Бандери.

До слова, 14 жовтня 1998 р. пан Євген ініціював випуск першого номера «Інформаційного бюлетеня» організації «Тризуб», який з 2001 р. став всеукраїнською газетою «Бандерівець». За редакцією Євгена Філя вийшло понад 50 номерів, загальним тиражем більше 2 млн екземплярів.

5 липня 1999 р. з ініціативи голови «Тризуба» Євгена Філя було підготовлено і підтримано звернення 24-х державницьких партій та організацій України до Президента України щодо боротьби з реваншистськими силами. Це звернення отримало благословення УПЦ КП, УГКЦ, УАПЦ.

13-15 серпня відбулася Всеукраїнська акція проти реваншистів, роздано і розклеєно по всій Україні понад 1,5 млн листівок і плакатів. Після завершення акції у Києві відбувся 3-й Великий Збір ВО «Тризуб» ім. С.Бандери, на якому були окреслені завдання організації та обрано головою Центрального Проводу Євгена Філя і присвоєно йому організаційне звання полковник. Оскільки організація «Тризуб» з 1995 року є асоційованим членом Братств ОУН і УПА імені Романа Шухевича («Тараса Чупринки») Євгена Філя зарахували до Головної булави цієї організації. Він  – учасник Помаранчевої революції та організатор Народної Варти в кількості 2 тисяч «тризубівців» для охорони наметового містечка у Києві та можливій протидії агресії Росії.

Громадсько-політична та культурно-мистецька діяльність

З 1998 по 2003 роки Євген Філь – ініціатор і керівник культурно-мистецьких поїздок громадських молодіжних організацій Тернопільщини з Різдвяним вертепом у Київ, Дніпродзержинськ (Кам’янське), Дніпропетровськ (Дніпро), Донецьк, Луганськ, Житомир.

27 січня 2003 р. – співорганізатор пікетів біля Палацу «Україна» у Києві у зв’язку з приїздом в Україну В.Путіна і проголошенням року Росії в Україні.

У 2003-2013 роках Євген Філь, як підприємець, займався реалізацією української символіки та національних виробів, здійснив понад 150 виїзних поїздок на різноманітні фестивалі, святкування днів міст, інших історичних дат, які проводили на територіях більшості областей України та за кордоном. Співпрацював з видавництвом «Літопис УПА» та поширював їхні видання.

26 серпня 2007 р. – ініціатор і співзасновник Всеукраїнського фестивалю національної вишивки та костюма «Цвіт вишиванки».

З 2013 р. і досі з ініціативи Євгена Філя, Михайла Ратушняка та Світлани Байталюк вже вишито узори на Всеукраїнському рушнику єднання «Цвіт вишиванки» у хронологічному порядку: Тернопільщина, Івано-Франківщина, Канада, Польща, Німеччина, Черкащина, Полтавщина, Січеславщина (Дніпропетровщина), Італія, Великобританія, Австрія, Латвія, Литва, Естонія, Львівщина, Крим, Волинь, Рівненщина, Хмельниччина, Вінниччина, Житомирщина, Київ, Буковина, Закарпаття, США. Рушник тепер мандрує до Латинської Америки, Аргентини та Бразилії.

Євген Філь – голова виконкому Координаційної ради «Українська справа», що забезпечує взаємодію національно-демократичних сил області. Співзасновник, член правління Ліги підприємців «Українська справа», гасло якої «Свій до свого по своє», яка сповідує християнські та національні цінності та до якої увійшли близько 100 підприємців і бізнесменів. Співорганізатор пошиття Державного прапору України довжиною 9,5 км, який був розгорнутий навколо Тернопільського ставу та увійшов у Книгу рекордів України.

28 серпня 2014 р. – автор проєкту, співупорядник книги «Тарас Шевченко у пам’яті поколінь».

Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини

Євген Філь – співорганізатор святкування 75-річчя УПА та проведення наукової конференції на тему «Бишки – столиця воюючої України» у с. Бишки Козівського району. 24 серпня 2018 р. – співорганізатор наукової конференції на тему: «III Надзвичайний Великий Збір ОУН – державотворчий чин воюючої України в 40-х роках» у с. Золота Слобода Козівського району. Ці два заходи стали поштовхом до створення комунальної установи ТОР «Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини», яку у січні 2019 року очолив Євген Філь.

Згодом разом з побратимом Михайлом Ратушняком Євген Філь здійснив поїздку у м. Перемишль (Польща), щоб привезти колекцію друкованої продукції (понад 3,5 тонни), переданих з Української інформаційної служби Лондона для Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини. 28 серпня 2020 р. – співініціатор встановлення на території «Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини» та освячення монумента «Свята Покрова – опікунка українського війська».

У 2021 р. з ініціативи Євгена Філя та за сприяння Михайла Ратушняка Музей національно-визвольної боротьби Тернопільщини отримав одну з найбільших знахідок – 3 бідони підпільних документів ОУН та УПА (1948-1951 рр.).

У березні 2024 року, під час відпустки, разом з працівниками музею відкрили новий виставковий зал російсько-української війни. А також зініціював створення експозиції, присвяченої молодшому лейтенантові ССО ЗСУ Сергію Тришкалюку, який загинув за Україну.

Захист України – обов’язок кожного українця

На долю Є. Філя випало дві війни – в Афганістані та російсько-українська війна.

У вересні-листопаді 1991 р. Євген Філь – один з учасників зі створення воєнізованої структури з колишніх афганців з захисту Всеукраїнського референдуму, яка в подальшому стала основою Національної гвардії у Тернополі. Співорганізатор поїздок патріотично налаштованих тернополян до Києва, учасник Революції Гідності та з волонтерською допомогою для ЗСУ та ДУК-УДА. Засновник і редактор суспільно-політичної газети «Дія добровольців» з 2017 р.

26 лютого 2022 року вступив у формування національного спротиву – 5-й окремий батальйон Руху опору територіальної оборони Тернопілля, а з 5 квітня 2022 року добровільно мобілізувався в ЗСУ, старший сержант-інструктор.

Будучи військовослужбовцем ЗСУ, допомагає Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини наповненням фондів експонатами російсько-української війни (прапори, шеврони, амуніція, російські трофеї тощо).

За час служби Євген Філь зарекомендував себе як людина з високими моральними принципами, патріот, користується авторитетом та повагою серед військовослужбовців. Проходив навчання як в Україні, так і за кордоном, після того і сам навчав, і ділився досвідом серед своїх побратимів щодо виконання бойових наказів. Проявив себе як високопрофесійний фахівець у військовій справі, за що відзначений грамотами за військову службу та нагрудним знаком командувача ССО ЗСУ.

У домашній бібліотеці Є. Філя є близько 4 тисяч книг на українську тематику, у тому числі повна колекція літописів УПА (144 томів), більше 60-ти книг про Степана Бандеру та всі його праці, повна збірка журналу «Визвольні шляхи». Колекціонує філателію, монети і банкноти незалежної України. Має низку орденів, медалей, грамот, дипломів, відзнак, подяк. Нагороджений преміями імені Івана Франка, Ярослава Стецька та Братів Богдана і Левка Лепких. Почесний громадянин міста Тернополя.

… 65-річний ювілей Євгена Філя, з яким його у ці дні щиро вітають рідні, друзі та побратими, для патріота є наступним кроком продовження боротьби за Україну, популяризації її традицій, звичаїв, навчання молоді на правдивих сторінках історичного минулого, утвердження і захисту Української держави.