Володимир КОЛІСНИК: «Наші послідовники чітко розумітимуть, що йдуть у правильному напрямку…»

Голова Козлівської об’єднаної територіальної громади Козівського району Володимир Колісник один із тих 26 одержимих лідерів Тернопілля, які, ризикуючи власною репутацією, змінили розмірений ритм буття на реформи і прагнуть радикально поліпшити життя усіх мешканців краю. Саме цією сторінкою майже революційної діяльності пана Володимира та його соратників поцікавився кореспондент «Свободи».
– Володимире Михайловичу, з чого власне усе почалося?
– У 2015 році актив нашого селища прийняв рішення про створення об’єднаної територіальної громади з центром у Козлові. З цією пропозицією звернулися до навколишніх сіл. Після певних дискусій з високим градусом емоційності сміливу ідею підтримали три сусідні села – Таурів, Слобідка і Покропивна. Таким чином, сьогодні у громаді, включаючи Козлів і прилеглі Дмухівці, які ще раніше входили до нашої селищної ради, є п’ять сіл і 4700 жителів. Громада, як бачите, поки що невелика, але ефективна, і маємо намір її розширювати. Правда, окремі сільські голови й досі займають вичікувальну позицію, мовляв, якщо у вас буде краще, тоді спробуємо приєднатися.
– А це «краще» уже настало?
– Я особисто селищним головою працюю уже п’ятнадцять років, але раніше говорив і тепер на цьому стою, що без реформ, за совдепівською системою далі працювати не зможемо. Тож коли постало питання про створення об’єднаних територіальних громад, я, не вагаючись, ініціював таке об’єднання.
Скажу відверто, на початках було важко, але ми впевнено йшли уперед. І тепер, за цей період, відколи наша громада уже функціонує (від січня нинішнього року), маємо дуже багато позитиву. Тому, виступаючи перед своїми колегами в районі, впевнено кажу: «Я вже маю надію на хорошу перспективу, а ви її ще навіть не уявляєте».
Сьогодні наша надія, без перебільшення,  перетворюється у реальні справи. Передусім, набагато вагомішим став бюджет громади, а люди повірили в саму реформу. Взяти, для прикладу, ремонт доріг. Три місяці тому ми завезли 750 тонн каменю, зовсім недавно ще 300 тонн. Правда, на початках це спричинило певні проблеми: для їх масштабного ремонту терміново потрібні були проекти, а ми до цього грунтовно не готувались, бо навіть не могли повірити, що отримаємо таке потужне фінансування. На нашу невеличку громаду додатково виділили 2 млн. 900 тис. грн.
Крім того, у ремонті доріг об’єднаній громаді суттєво допомагають керівники агропідприємств Василь Михайлович Кривко, Петро Іванович Пеляк. Окрему подяку слід висловити Юрію Станіславовичу Малюті, який також допоміг у благоустрої прилеглої території біля пам’ятника Шевченку у Козлові, надає спеціальну техніку на потреби громади. А цього року керівник підприємства «Агропродсервіс-Інвест» до 1 вересня встановив бруківку біля школи у Козлові, такий же бруківчатий тротуар вимощує біля церкви у Дмухівцях. Подібне – у найближчих планах і в Таурові.
-На одній з нарад ви говорили, що в ремонті доріг вашій громаді відчутно допомагає народний депутат Тарас Юрик…
– Навіть минулої неділі, попри вихідний, Тарас Зіновійович цікавився: що робимо, яка допомога потрібна. За його безпосереднього сприяння занедбаний відрізок дороги Озерна – Бучач, що проходить по нашій території (а це – 19 кілометрів), добротно відремонтовано. А нині згадуваний народний обранець обіцяє виділити власні депутатські кошти на енергоекономне опалення козлівської лікарні.
– Але ми відійшли від теми субвенції. Що плануєте робити за ці кошти?
– Ми не просто плануємо, а робимо. Уже перекрили дах школи у Таурові, перекриваємо дах і робимо реконструкцію фасаду будинку культури в Козлові, яку маємо намір завершити до кінця жовтня. Ще нинішнього року в цьому ж закладі зробимо поточний ремонт. За  день-два через систему «Прозоро» вирішимо питання з підрядником і будемо перекривати дах культосвітнього закладу у Дмухівцях. А ще з цієї ж субвенції спрямували кошти для добудови дитсадка у Слобідці. Звісно, їх не вистачає, адже загальний обсяг робіт оцінюється в межах 400 тисяч гривень, та ми додамо трохи грошей із бюджету об’єднаної громади.
Не обділили увагою і Покропивну. Тут, на вулиці, де проживає більше сотні людей, виникла серйозна проблема з нестачею води. Тож на даний час уже зробили свердловину, встановлюємо водонапірну башту.
З часу заснування громади у кожному селі працює один чоловік від комунальної служби, займається благоустроєм. Цю роботу вже видно, і місцеві люди задоволені. А на черговій сесії внесли певні корективи до бюджету і  майже на сто відсотків вирішено питання з вуличним освітленням у кожному з наших сіл.
У Слобідці тривалий час не було автобусної зупинки, то на її спорудження надали 17 тисяч гривень. У всіх п’яти населених пунктах обладнаємо дитячі майданчики на загальну суму чверть мільйона гривень. За місяць-другий  вони стануть окрасою сіл і радістю для малечі. На риторичне запитання, чи мали б вони таку можливість без участі в об’єднаній громаді – відповідаю однозначно: ні.
– Володимире Михайловичу, як згадувана вами реформи позначається на діяльності освітніх закладів? Адже нею передбачено створення опорних шкіл, а це означає, що котрісь навчальні заклади поплатяться нинішнім статусом…
– Кілька днів тому на сесії селищної ради звітували директори наших шкіл стосовно підготовки до роботи в зимовий період і всі наголошували, що зміни пішли на користь. Пояснення просте: за двадцять попередніх років вони не отримували ще стільки коштів, як тепер. Наприклад, козлівська школа освоїла майже 200 тисяч гривень, таурівська – в межах сімдесяти, більше шістдесяти тисяч гривень спрямовано на школу у Покропивній. А це – закупівля котла, заміна вікон, внутрішні ремонти, придбання меблів тощо. Словом, на освіту цьогоріч раціонально використано майже 400 тисяч гривень. І це окрім цільової державної субвенції.
А що стосується так званої опорної школи, то на сьогодні це питання ми зняли з порядку денного, оскільки наша громада ще психологічно не готова до цього. Фактично опорною у нас мала би бути козлівська школа, а таурівська і покропивнянська, в яких відповідно навчаються 67 і 26 дітей, – філіями. Сельчани побоюються, що за такої новації у згадуваних школах залишаться тільки початкові класи. Але треба дивитися правді в очі – рано чи пізно так і станеться.
– А зараз хочу запитати про те, що цікавить багатьох краян: чи не вийде так, що центральний населений пункт громади матиме привілейоване становище у коштах і послугах?
– Такі сумніви виникають не тільки у вас, але я їх розвіюю дуже легко. Усі кошти, і в тому числі державну субвенцію, ділимо між селами відповідно до кількості населення. І за цим чітко стежать обрані від кожного населеного пункту депутати. Навпаки, фінансування менших сіл, які не є самодостатніми у плані виконання бюджету, збільшуємо за рахунок селища.
– Наскільки надійним є економічне підгрунтя для формування вашого бюджету, адже державні дотації – питання тимчасове…
– База для оподаткування у нас пристойна. На території громади функціонує спиртовий завод. На наступний рік готується до запуску потужний цегельний завод. Справно сплачують податки агропідприємства. Нарощують потужності і підприємці, тільки нинішнього року відкрилося три торгові точки у Таурові та Покропивній.
– Чи зручно добратися до селищної ради жителям крайніх сіл?
– Попри те, що курсують рейсові автобуси, певні проблеми є. На сьогодні це питання відкрите і ми працюємо над тим, аби цю проблему раціонально вирішити уже найближчим часом.
– Які ще недоліки чи проблеми відчуваєте у реформуванні громади?
– Найголовніша з них – законодавство. Як це не парадоксально, але упродовж року ми йшли попереду нормативної бази. Нещодавно у нас була перевірка з Кабінету Міністрів і представник робочої групи сказала приблизно так: «Тим головам, які не побоялись створити дієздатні громади, сьогодні треба ставити пам’ятники». Де тут жарт, де правда – не мені судити, однак працювати справді було важко, але нам суттєво допомагали представники обласного офісу реформ. Тож по торованій нами дорозі новим об’єднаним громадам буде прямувати значно легше. І головне, вони вже чітко розумітимуть, що йдуть у правильному напрямку.
Розмовляв Богдан НОВОСЯДЛИЙ