Війна забирає найкращих: Тернопільщина прощається з вірними синами України

13 листопада жителі Великоберезовицької громади віддали останню шану, військовослужбовцю, старшому лейтенанту, мешканцю села Петриків Олександру Вікторовичу ЛАЗУРЕНКУ (14.02.1976 р. н.), який помер 9 листопада у госпіталі на Вінниччині.

Світлої пам’яті Олександр залишив у вічному смутку дружину Наталю, сина Святослава, батьків Віктора та Ірину.

Поховали мужнього захисника у Петрикові.

Щиро співчуваємо усім рідним та близьким Олександра.

Вічна пам’ять та шана Герою!..

Його життя обірвалось на Курщині

14 листопада жителі Тернопільської громади провели в останню земну дорогу військовослужбовця, гранатометника, мешканця Тернополя Михайла Романовича ЗАВАДІВСЬКОГО (6.03.1974 р. н.), який загинув 6 листопада під час виконання бойового завдання в Курській області.

Світлої пам’яті Михайло працював водієм-перевізником маршруту «Тернопіль–Кальне», у поліції. У 2014 р. добровольцем пішов воювати, потім був за кордоном, а на початку повномасштабного вторгнення вступив до ЗСУ.

Добрий, ввічливий, приємний у спілкуванні, життєрадісний, усміхнений – таким назавжди запам’ятають Захисника.

Мужній воїн залишив у вічноу смутку матір Любу, дружину Ірину та двох доньок.

Поховали захисника на Алеї Героїв Микулинецького кладовища.

Щиро співчуття родині та близьким…

Вічна пам’ять Герою!..

Прослужив лише тиждень

15 листопада жителі Чортківської громади провели останньою життєвою дорогою до місця вічного спочинку військовослужбовця, водія відділення протитанкових ракет, мешканця Чорткова Анатолія Анатолійовича АМБРАЖЕВИЧА (21.01.1978 – 10.11.2024 р.).

Його призвали на військову службу 4 листопада, а вже за кілька днів на полігоні чоловікові стало погано. Серце воїна зупинилось у лікарні м. Винники на Львівщині.

Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна памʼять Герою!..

Помер після тривалого лікування

15 листопада жителі Байковецької громади віддали останню шану військовослужбовцю, молодшому сержанту, мешканцю села Курники Андрію Степановичу СКОЧИЛУ (26.12.1983 – 13.11.2024 р.), який помер після тривалого лікування, спричиненого важким пораненням, у різних госпіталях України та однієї із лікарень Тернополя. Не вистачить слів, щоби передати неймовірні зусилля його дружини Мар’яни у боротьбі за життя чоловіка, яка увесь цей час була поряд з ним.

У болючій скорботі батьки… Втратили батька сини Юрій і Максим… 

Щирі співчуття рідним і близьким…

Вічна слава та пам’ять Герою!..

Був майстром на всі руки

16 листопада жителі Бережанської громади провели в останню життєву дорогу військовослужбовця, старшого стрільця-оператора 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону військової частини А****, мешканця с. Гиновичі Ігоря Григоровича ДИДИКА (14. 03.1979 – 13.11.2024 р.).

Світлої пам’яті Ігор закінчив Гиновицьку початкову та Жуківську загальноосвітню школи. Працював на різних роботах. Односельці згадують його як безвідмовного помічника та доброго майстра. Мобілізований на військову службу 25 травня цього року. Мужній воїн загинув 13 листопада під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.

У вічному смутку залишилися мати, брати та сестри.

Поховали Героя на кладовищі с. Гиновичі.

Щирі співчуття рідним і близьким… Вічна пам’ять та слава Герою!..

Поховали у родинному селі

16 листопада жителі Великодедеркальської громади назавжди попрощалися із військовослужбовцем, навідником зенітно-кулеметного відділення, зенітного-кулеметного взводу, зенітної-кулеметної роти військової частини А****, мешканцем села Радошівка, що на Шумщині Сергієм Миколайовичем МУШЕНКОМ (1971 р. н.), серце якого перестало битися  13 листопада.

Поховали мужнього воїна, чоловіка, дбайливого батька та дідуся, друга, побратима на кладовищі у рідному селі.

Щирі співчуття рідним та близьким покійного. Вічна пам’ять і слава Герою!..

Рік надії, сподівання, сліз і молитов, але дива не сталося…

16 листопада жителі Заліщицької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, уродженця с. Колодрібка Ростислава Степановича АНТОНЮКА (23. 07. 1997 р. н.), який загинув 29 жовтня 2023 р. під час виконання бойового завдання.

Поховали світлої пам’яті Ростислава у рідному селі.

Щирі співчуття родині та близьким…

Вічна пам’ять і слава Герою!..

Майже дев’ять місяців боровся за життя

17 листопада жителі Гримайлівської громади віддали останню шану військовослужбовцю, солдату військової частини А****, мешканцю селища Гримайлів Богдану Юрійовичу ВЕРБЛЯНСЬКОМУ (15.06.1998 р. н.), який помер 14 листопада у лікарні 23 лютого цього року внаслідок отриманого поранення.

Світлої пам’яті Іван був призваний на військову службу за контрактом у 2023 році.

Щирі співчуваємо з приводу гіркої втрати рідним, друзям та близьким…

Світла пам’ять і низький уклін Герою!..

Став на служіння не в храмі, а на полі бою…

17 листопада жителі Монастириської громади провели останнім земним шляхом військовослужбовця, мешканця села Швейків Євгена Андрійовича ДЯКІВА (1984 р. н.), який загинув 10 листопада під час виконання бойового завдання у населеному пункті Миколаївка Краматорського району Донецької області.

Світлої пам’яті Євген ніс послух паламарів у стінах Академічного храму Київської Православної Богословської Академії. Та одного дня він став на служіння не в храмі, не зі свічкою в руках, а пішов захищати Україну – з молитвою в серці.

Щиро співчуваємо рідним та близьким полеглого Героя!..

Легкого і благословенного польоту душі твоїй, вірний сину України!..

Був щирим патріотом України

17 листопада жителі Іване-Пустенської громади віддали останню шану військовослужбовцю, помічнику командира танка 65-ї окремої механізованої бригади, мешканцю села Гермаківка, що на Борщівщині Володимиру Васильовичу ДЕМ’ЯНІВУ (31. 07. 1980 р. н.), який помер 15 листопада під час лікування від отриманого поранення.

Про полеглого Захисника згадують як про щирого патріота України.

Поховали мужнього воїна у Гермаківці.

Щирі співчуття рідним та близьким, розділяємо біль їх непоправної втрати. Нехай Господь прийме його світлу душу і оселить там де праведні спочивають. Вічна пам’ять та слава Герою!…

Останній бій прийняв біля Покровська

17 листопада жителі Тернопільської громади провели в останню дорогу військовослужбовця, жителя с. Кутківці, Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області, уродженця Тернополя  Ігоря Вікторовича МОРОЗА (1993 р. н.), який загинув 11 листопада на Донецькому напрямку поблизу м. Покровськ.

Світлої пам’яті Ігор закінчив Тернопільську ЗОШ №11, навчався у Кутковецькій філії ДНЗ «Лісоводський ПАЛ», що на Хмельниччині. Тут зустрів свою долю, з дружиною Вітою створили сім’ю, народили двох синів. Від січня 2023 р. мужній воїн пішов добровольцем захищати рідну землю.

Широ співчуваємо батькам, дружині, неповнолітнім синам, рідним та близьким Ігоря.

Вічна пам’ять і слава Герою!