Українська “Богдана”: як вітчизняна САУ натівського калібру нищить ворога на південному напрямку

Після початку російської агресії вітчизняні виробники та представники влади анонсували появу чималої кількості українських зразків зброї, від БПЛА та крилатих ракет до бронетехніки та зенітно-ракетних комплексів.

Частина анонсованих розробок так і залишилися у заголовках ЗМІ, але деякі вже активно застосовуються на полі бою. Самохідна артилерійська установка 2С22 Богдана подолала великий шлях, від однієї дослідної одиниці до зброї, виробництво якої стало чи не найбільш масовим у Європі.

Кореспондент NV Сергій Окунєв першим з українських медійників побачив роботу Богдани на південному фронті, поспілкувався з екіпажем і командирами та дізнався про її переваги, недоліки та здобутки у боротьбі з ворогом.

«Спочатку були сумніви, як воно працює та чи працює взагалі». Як 44-та артбригада познайомилася з Богданою

У день зустрічі журналіста NV із бійцями 44-ї артилерійської бригади ЗСУ на півдні України стояли щільні тумани. Рухаючись в бік вогневих позицій, бійці обговорюють, що туман — це добре у контексті протидії ворожим розвідувальним БПЛА та FPV-дронів.

Боєць, що керує автомобілем, зізнається, що сам ще не бачив Богдану в ділі, й тому навіть трохи заздрить журналісту.

«Далі ви точно не проїдете», — з такими словами до автівки підходить командир батареї на позивний Колібрі.

Сільськогосподарські землі півдня України восени нерідко перетворюються на болота. Довелося пересісти в броньовану машину й нею долати бездоріжжя.

Колібрі каже, що на позиції бійцям загрожують лише КАБи. В цьому вдалося переконатися, щойно діставшись місця. В першу ж хвилину після зупинки авто пролунав вибух, на певному віддаленні від позиції здійнявся стовп диму. Колібрі не встиг ще прозвітувати про падіння КАБу по рації, як члени екіпажу САУ, піднявши руки вгору, почали сигналізувати про другу бомбу. Вона пролетіла майже над головами, другий вибух прогримів ще ближче. Проте обидві бомби впали в полях. Через кілька хвилин надходить інформація: відбій загрози КАБів.

Позиція Богдани значно відрізняється від стандартного розміщення САУ. Радянські артилерійські гармати ретельно маскують, окопують та заглиблюють у землю. Богдана, за рахунок маневровості, дальності ефективного вогню та наявності новітніх систем наведення, може регулярно змінювати позиції. Це значно спрощує роботу екіпажу та ускладнює ворогу пошук таких гармат.

«Спочатку, звісно, були сумніви. Як воно працює, які особливості та чи працює взагалі. Було багато обговорень. Але ще на полігоні стало зрозуміло, що зброя показує себе добре», — розповідає Колібрі.

Він — професійний військовий. Пішов до військової академії після 9-го класу, а у 22 роки став командиром батареї 44-ї окремої артилерійської бригади. Не дивно, що саме ця профільна бригада отримала новітні вітчизняні САУ. Також не дивно, що Богдани надійшли на південний напрямок, де ворог має просування та загрожує критично важливим логістичним вузлам.

«Ключова перевага гармати — це точність. На довгих відстанях, зокрема. Бо одна справа, як написано „у книжці“ щодо максимальної дальності пострілу, а інша — як воно насправді. Плюс ще мобільність, можна змінювати позиції. По ходовій взагалі немає жодних питань, майже ідеальна. Тут ви самі бачите, які умови для пересування. Але вона проходить по болоту, та й по асфальту дуже добре йде. У бойове положення, грубо кажучи — посеред поля, може стати за 5−10 хвилин, якщо не швидше», — коментує командир батареї.

Буквально за кілька хвилин у його оцінках переваг САУ вдалося переконатися.

«Останній постріл — ідеально». Якою є тактика ворога на південному напрямку та як росіян зупиняє Богдана

Посеред розмови із журналістом екіпаж отримує команду «До бою!». Аеророзвідка зафіксувала пересування ворожої піхоти на значній відстані, але для Богдани це досяжна ціль.

Установка має комп’ютерну систему наведення, що значно спрощує роботу та заощаджує час.

«Тут не треба крутити шестерні. Натиснув кілька кнопок, вона наводиться сама. Максимум навідник може корегувати якісь деталі», — каже командир екіпажу на позивний Тор, очікуючи на останні дані від розвідки.

Посеред розмови із журналістом екіпаж отримує команду «До бою!». Аеророзвідка зафіксувала пересування ворожої піхоти на значній відстані, але для Богдани це досяжна ціль.

Установка має комп’ютерну систему наведення, що значно спрощує роботу та заощаджує час.

«Тут не треба крутити шестерні. Натиснув кілька кнопок, вона наводиться сама. Максимум навідник може корегувати якісь деталі», — каже командир екіпажу на позивний Тор, очікуючи на останні дані від розвідки.

«Останній постріл — ідеально. І до того теж добре», — коментує підсумки ураження ворога Колібрі.

Останнім часом на ділянці, за яку відповідає його батарея, ворог майже не застосовує техніку. Росіяни переміщуються малими піхотними групами, використовуючи мережу траншей та бліндажів. Саме такі укріплення розбиває Богдана. Також гармата здатна вести вогонь касетними боєприпасами 155 калібру, щоб зупиняти ворожі штурми. Ворогу складно іти в атаки на відносно відкритій місцевості на цьому напрямку. Спроби перетинати поля чи рухатися дорогами розвідка майже миттєво помічає, а далі у противника майже немає можливостей укритися від обстрілу.

«Техніка, звісно, теж буває. Те, що вони не штурмують тут колонами, — факт. Але підвозять боєкомплекти, свою піхоту перемішують. Є поодинокі бронетранспортери. Буквально кілька днів тому наш навідник влучив в ворожий БТР з першого пострілу. Просто рівно як і треба влучити! Хто знає, як працює артилерія, тим паче по рухомій цілі, той розуміє, що дуже рідко таке буває», — каже командир.

Навідник на позивний Кінь не дуже охоче розказує про свої успіхи. Він стверджує, що влучання в ворожу БТР з першого пострілу — це везіння, а не його заслуга. Проте побратими по екіпажу зі сміхом кажуть, що чоловік просто надто скромний.

«Порівнювати зі старими САУ, такими як Гвоздика чи Акація, немає чого. Різниця дуже серйозна на користь Богдани. Перш за все врахуйте, що дальність пострілу майже в два рази більша. Ствол новий та ствол, якому 50 років, — це дуже велика різниця», — пояснює навідник Кінь. Він має лише кілька тижнів досвіду роботи на Богдані, але вже вивчив її і впевнено орієнтується.

Бійці визнають, що недоліки у Богдани також є. Але проблеми можуть виникати з будь-якою зброєю, навіть найкращою західною. Редакція NV із міркувань безпеки не повідомляє деталей, що можуть бути використані ворогом. Екіпаж запевняє, що призвичаївся нівелювати проблеми й обмеження.

«Тут ситуація яка? Коли у тебе „жигуль“, то ти думаєш: дай Бог, щоб завівся та поїхав. А коли у тебе Мерседес, то думка така: блін, масаж сидіння працює не дуже добре. Чи є проблеми? Є певні, так. Але настільки незначні, якщо порівнювати цю зброю зі старою, яка є у інших бригад», — каже один із членів екіпажу.

Джерело NV у Силах оборони уточнює, що бригади, які використовують Богдану, передають дані про недоліки чи проблеми. Ця інформація збирається, та використовується виробником задля удосконалення продукції.

«Якщо кажемо про Богдану, то треба розуміти, про яку саме». Чому насправді вітчизняна САУ — це не один виріб, а декілька

Самохідна артилерійська установка 2С22 Богдана жваво обговорювалася ще у 2017−2018 роках. Згідно з офіційними повідомленнями, станом на початок повномасштабного вторгнення у 2022 році в Україні була лише одна одиниця, фактично її можна було вважати дослідною.

Повномасштабне вторгнення дало Богдані нове життя. Крім запуску серійного виробництва та його постійного масштабування, виробник також декількома «хвилями» вводить значні зміни в установку. Із найбільш очевидних — зміна шасі. Перша дослідницька версія Богдани мала базу від автомобіля КрАЗ-6322. Український військовий експерт та керівник благодійного фонду Повернись живим Тарас Чмут повідомляв, що військові мали багато скарг саме на ходову частину.

Вже із початком серійного виробництва почалося використання шасі та бази від чеської компанії Tatra. Також існує версія на базі МАЗ-6317. Усі перераховані варіації використовуються досі, мають різні відгуки.

Також Богдана має варіацію з автоматичним досилачем боєприпасів та без нього. Цей пристрій автоматично підіймає та заштовхує снаряд і метальний заряд у камору гармати.

«Одним з наочних недоліків дослідного зразка Богдани була незручність процесу заряджання — військові через конструктивні особливості мусили важкий снаряд і метальний заряд власноруч високо підіймати до камори гармати. Можливо, досилач трохи покращить роботу артилеристів», — зазначав портал Мілітарний.

Нині в соцмережах та в експертних обговореннях вже використовують терміни «Богдана 2.0» та «Богдана 3.0», натякаючи на значні відмінності перших та сучасних зразків цієї САУ.

«Я коли чую, що з Богданою щось не так, то хочу розуміти, про яку саме Богдану ми говоримо. Я знаю варіації, які ну дуже сильно відрізняються одна від одної. Хоча і те, і те, нібито, одна і та сама зброя. Чи були у перших виробів проблеми? Були, і чимало. Але в останніх зразках дуже серйозно виправили їх», — каже джерело NV в ЗСУ.

Дальність ефективної стрільби, мобільність та «натівський» 155 калібр виявилися критично необхідними критеріями для українських артилеристів під час повномасштабного вторгнення. У жовтні 2024 року президент Володимир Зеленський заявив, що в Україні виробляють до 20 САУ Богдана на місяць.

У розмові із журналістом NV командир батареї Колібрі, не уточнюючи деталі та цифри, натякнув, що його дуже приємно здивували дані про те, скільки нових Богдан може отримати його бригада.