Подія сталася наприкінці минулого року у парку Здоров’я по вул. Бережанській в Тернополі. В обідню пору 14-річний підліток чіплявся до 13-річного. Він лаявся, шарпав за одяг. Що стало причиною чи приводом до такої поведінки – у судовому рішенні не вказано. Оскільки винуватець не досяг віку, з якого настає відповідальність, довелося відповідати перед законом його матері.
Відповідно до Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Закон передбачає, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.
Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того, проживають вони разом чи окремо, оскільки обов’язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них. Тому неналежне виховання малолітнього – це правопорушення батьків і, як наслідок, настання відповідальності.
Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено Кодексом України про адміністративні правопорушення, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У судовій залі мати підлітка повністю визнала вину. З урахуванням обставин справи суд застосував ст.22 КУпАП, яка передбачає можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, а адміністративну справу за ч.3 ст.184 КУпАП закрив.
Відтак, визнавши адміністративне правопорушення малозначним, Тернопільський міськрайонний суд обмежився усним зауваженням.