Придбали корову, посадили город: як родина переселенців господарює на Тернопільщині (фото, відео)

Сім’я Степанових переїхала на Чортківщину з Харківщини. За майже два місяці вони облаштували справжнє господарство: корова, 22 курчат, гуси та город. Олександра Степанова разом із чоловіком та чотирма дітьми вже вдруге втікає від війни. У 2014 переїхала із Донеччини, а тепер знову поїхала вже із рідної Харківщини на Тернопільщину. Про це повідомили у Чортківській міській раді. 

Пані Олександра розповідає, що обрали Чортків, бо тут проживає її подруга. А зайнялись сільським господарством, бо вже мала такий досвід ще у дитинстві.   

Я з дитинства сирота і росла з дідусем та бабусею. Вони мали 23 корови, свиней та гусей, тобто дуже велике господарство. Тому я вже зналася у тому. Ми жили дуже непогано, у нас було все що треба, – пригадує жінка

Замість гуртожитка обрали сільську хату

Родині пропонували жити у Чорткові у гуртожитку медичного коледжу. Проте Олександра відмовилася, бо без діла сидіти важко, та і дітям тут краще, бо поруч ліс та садок.

Як з 4 дітьми жити у гуртожитку? Це дуже важко. Там і город не посадиш. Тому вирішили жити у селі.  Нам дали цей дім безкоштовно на рік, – каже Олександра.

Коли Степанові переїхали на Чортківщину, сезон садіння городу закінчувався. Проте вони ще встигли посадити картоплю та кукурудзу. 

Окрім городу, зараз ми маємо вже 22 маленьких курчат і гусенят. Також придбали корову. До речі, вже через 9 місяців вона народить телятко, – розповідає жінка.

Жінка пригадує, що її чоловік не міг знайти роботу протягом двох тижнів. Тому вирішили працювати вдома, самі на себе.

Ми хотіли козу, але прийшли і обрали корову, щоб було у дітей молоко. Також думали, що потрібен город, з якого можна зробити консервації на зиму. ‎Я згадала своє дитинство, як ми поралися і ніколи я не була голодна. Таке саме я можу дати своїм дітям і не переживатиму за них, – каже Олександра.

Доїти корову необхідно три рази в день. Частину молока жінка продає, частину залишає для дітей. 

Ми робимо і сир, і сметану,  і масло, і кефір, також просто п’ємо молоко, – ділиться досвідом Олександра.

Думають тут залишитися

Олександра пригадує, що залишила Харківщину, бо постійно чули вибухи, бачили танки та ракети. Сім’я уже вдруге рятується від війни. У 2014 вони переїжджали із Донеччини.

У Донецьку дім стоїть, але вже його розікрали. Коли переїхали у Харків, так само не могли знайти собі місця. Дуже важко, коли ти все збираєш у дві сумки і йдеш у нове життя, до нових людей, у нове місто. Тоді просто не знаєш з чого починати. У тебе руки опускаються. Ми у Харкові вже опанували себе. Почали жити нормально, все було добре, – пригадує переселенка.

Про те, що переїхали на Тернопільщину Олександра не шкодує, каже, їй тут подобається. 

‎Ми тут вже півтора місяця. В нас все добре і назад вже не хочеться. Якщо у нас буде змога купити будинок – ми залишимось. Там (на Харківщині – авт.) ми сиділи в квартирі, нічого не бачили, бо постійно школа та робота. Тут по-іншому все. У дітей природа, люди відпочивають. Тут інтернету немає. Тут життя для дітей саме таке, як потрібно. Тут люди дуже добрі. Мені настільки багато людей допомагало, ща я всіх навіть не можу пригадати. Коли опублікувала пост у фейсбуці, що ми приїхали купили корову і продаємо молоко, то я отримала дуже багато приємних відгуків, – розповідає Олександра Степанова.