Про повсякдення – без прикрас

Лише гордість (і ніщо інше!) можна відчувати  за тернопільський люд. Він сміливий, хоробрий і… ще там який…ага, просто  навіть  безстрашний. Більше того – володіє сталевою витримкою. Днями пересвідчився в цьому під час відвідин ринку. Коли раптом пролунала повітряна тривога, всі залишилися на своїх місцях наче нічого не трапилося: продавці продовжували продавати, численні покупці – купувати.

І напевно ж знали, що російські ракети полюбляють влучати по торжищах. І про те, що вони, буває, залітають і на захід України. І що навіть коли їх збивають, то уламки можуть теж накоїти лиха. А все ж – виявили одностайну витримку і холоднокровність. Обох цих похвальних якостей забракло молодикові, котрий мав нещастя потрапити на очі поліцейському патрулеві в одному зі “спальних районів”.

Ні щоб “сделать морду кирпичом” (скористаюся неповторним філологічним надбанням росіян) – він чомусь почав нервувати і донервувався аж  до того, що під час поверхневого обшуку в кишені у нього виявили підозрілий пакетик з не менш підозрілою речовиною…Ось до чого може призвести зайва нервозність. Так що беріть приклад із торговців та відвідувачів нашого ринку – їх нічим не “прошибеш”. Хм… таки справді нічим? Щиро кажучи, не хотілося б у цьому пересвідчитися на власній шкурі…