“На щиті”: Тернопільщина віддає шану вірним синам України

Як важко хоронити рідних…

Не розмінюєм честь на безчестя,

Там де воєн вселенські торги…

За тугими димАми нашестя

Вороги… Вороги… Вороги…

Молитви, ніби дзвони на сполох.

Під вітрів віковий перегар

П’яне сонце сушило їм порох…

Перед нами ще крок – і вівтар…

Над самісіньким краєм у житі

На тривоги покраяні сни,

Постаємо у лютому літі,

Як щербаті осколки війни…

Не розмінюєм честь на безчестя.

І на зиск у вселенських торгах,

На передньому краї нашестя –

Україна… З Христом на руках…

Богдан Томенчук

Поховали у Кропивницькому

15 серпня жителі Кропивницької та Чортківської громад віддали останню шану військовослужбовцю, командиру міномета 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону, молодшому сержанту уродженцю м. Чортків, мешканцю м. Кропивницький Дмитру СОБОТЯКУ (7. 10. 1990 р.н.), який загинув 8 серпня поблизу населеного пункту Дворічна Куп’янського району Харківської області.

Світлої памяті Дмитро закінчив Чортківський ліцей та гімназію імені Маркіяна Шашкевича, згодом вступив до Львівського державного військового ліцею імені Героїв Крут.

«У 2007 р. Дмитро разом із родиною переїхав до Кропивницького, де вступив на факультет «Економіка та менеджмент» Кібернетичного коледжу. Із дитинства Дмитро був активним і цілеспрямованим. Займався спортом, також захоплювався музикою, освоїв  і звукорежисуру. Згодом він працював  звукорежисером в центрі Дитячо–юнацької творчості, створював музичні проєкти для нічного клубу «Вельвет», виступав як діджей в розважальних  центрах міста та за його межами. У червні 2022 р. Дмитро Соботяк став до лав Збройних Сил України. Він боронив  Україну на найгарячіших напрямках бойового зіткнення: Донецькому та Харківському. За віддану службу був нагороджений Відзнакою Президента України «За оборону України», орденом «За Мужність ІІІ ступеня.

Для своїх бойових товаришів він був сильним, надійним і незламним. Для родини – турботливим, добрим, спокійним і люблячим. У глибокій скорботі залишилися мати,  вітчим, син, рідні та близькі…» – повідомили у Кропивницькій міській раді.

Поховали захисника у Кропивницькому.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна і світла пам’ять Герою!

 

Був круглим сиротою

16 серпня жителі Скориківської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця Державної прикордонної служби України, мешканця села Пеньківці, що на Підволочищині Романа Арсеновича ОСАДЧУКА (18. 11. 1983 р.н.), серце якого перестало битися 12 серпня від серцево-легеневої недостатності, наслідків хвороб, яких зазнав під час військової служби.

Світлої пам’яті Роман захищав Україну від жовтня 2022 року.

«Майже три роки на війні не проходять безслідно – молодий воїн втратив сили та здоров’я, був на лікуванні, але, на жаль… Пам’ять та вічна вдячність за захист, назавжди, залишиться в серцях рідних, побратимів, односельчан, однокласників, друзів, усіх знайомих…», – написали на сторінці у соцмережі Скориківської об’єднаної територіальної громади.

«Роман був круглим сиротою, але знайшов велику родину у колі побратимів і земляків, які завжди пам’ятатимуть його. Тепер він повернеться у своє рідне село Пеньківці, щоб знайти спокій поряд з могилами мами й тата, які пішли з життя раніше…», – повідомили у Підволочиській селищній раді.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Мати втратила єдиного сина

17 серпня жителі Теребовлянської громади провели в останню життєву дорогу свого військовослужбовця старшого лейтенанта, командира мінометного взводу, мешканця м. Теребовля (мікрорайон Сади) Андрія Васильовича ДУЩАКА (9. 12. 1986 р.н.), який загинув 3 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання внаслідок штурмових дій ворога поблизу м. Авдіївка Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Андрій два з половиною роки вважався зниклим безвісти. Рідні сподівалися на диво, але..

«Андрій Дущак був єдиним сином у матері. У нього залишилися мама, батько, донька. Нехай мужність і жертовність Андрія буде прикладом для кожного з нас у боротьбі за свободу і перемогу України…», – йдеться в повідомленні Теребовлянської міської ради.

Поховали захисника на алеї Героїв м. Теребовля.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Був працьовитим і хорошим спеціалістом

17 серпня жителі Бережанської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, стрільця 3-го відділення охорони взводу охорони роти охорони військової частини А****, уродженця с. Рекшин, мешканця м. Бережани, солдата Степана Орестовича ПАНЬКІВА (20. 04. 1966 р.н.), який відійшов у вічність 15 серпня.

Світлої пам’яті Степан «Навчався в школі села Рекшин. Згодом здобув освіту в училищі за спеціальністю «тракторист». Після навчання працював на заводах «Мікрон» та радіодеталей у Львові, а також в галузі будівництва. 22 листопада 2024 року його мобілізували до лав ЗСУ…. В смутку та горі залишились дружина, два сини, батьки, сестра…», – повідомили у Бережанській міській раді.

Поховали захисника на кладовищі с. Рай (Нове кладовище), що на Бережанщині.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

Був мужнім воїном

18 серпня жителі Борщівської громади віддали останню шану військовослужбовцю, старшому сержанту, мешканця села Пищатинці Івану Петровичу ГУДИМІ (2. 07. 1974 р.н.), який загинув 9 серпня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новодарівка Запорізької області.

Світлої пам’яті Іван будучи справжнім патріотом України, який розпочав свою боротьбу з московськими окупантом ще задовго до 24 лютого 2022 року, пройшов АТО, він був сміливим і мужнім воїном.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять і слава Герою!

Хотів зробити світ кращим…

19 серпня жителі Скалатської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, інспектора прикордонної служби 2-ї категорії 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України військової частини ****,  мешканця села Панасівка, що на Підволочищині, старшого солдата Андрія Михайловича ГУЦАЛА (24. 08. 1987 р.н.), який загинув 13 серпня під час виконання бойового завдання внаслідок артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Олександро-Шульгине Краматорського району Донецької області.

Світлої пам’яті Андрій закінчив школу у с. Колодіївка. Рідні та близькі згадують його як доброго чоловіка, який завжди міг прийти на допомогу.

«Андрій завжди говорив: «Я не можу врятувати світ, але я можу зробити чийсь день кращим і легшим». Мабуть, це кредо і стало рушійною силою, котра змусила чоловіка захищати нас із вами від рук окупантів. Ще у вівторок мати Марія почула голос свого сина. На жаль, це було востаннє…», – написала у соцмережі Оксана Сень.

Поховали захисника у рідному селі

Щиро співчуваємо батькам, братові, рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

Загинув на Донеччині

19 серпня жителі Гримайлівської громади віддали останню шану військовослужбовцю, навіднику 2-го кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го механізованого батальону військової частини А****, мешканцю села Товсте, що на Гусятинщині, сержанту Ігорю Васильовичу СУБТЕЛЬНОМУ (2. 05. 1973 р.н.), який загинув 27 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоселидівка Донецької області.

Світлої пам’яті Ігор довгий час вважався безвісти зниклим. Рідні сподівалися, що воїн повернеться живим, розшукували, але надії рідних не збулися.

«Висловлюємо щирі співчуття матері, дружині, дочці, родині, друзям та побратимам загиблого. Жертовність, мужність та відданість нашого земляка назавжди залишаться в наших серцях. Його подвиг – це частина великої історії боротьби українського народу за свою незалежність…», – йдеться в повідмоленні Гримайлівської селищної ради.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Загинув під час виконання бойового завдання

21 серпня жителі Копичинецької громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, мешканця села Тудорів, що на Гусятинщині Василя Михайловича БУЧИНСЬКОГО (3. 09. 1978 р.н.), який загинув 11 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області.

Світлої пам’яті Василь довгий час вважався зниклим безвісти. 18 серпня Копичинецька міська рада отримала підтвердження про його загибель

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Без батька залишився 5-річний синочок

22 серпня жителі Чортківської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, чортків’янина Миколу Миколайовича МЕЛЬНИКА (29. 01. 1987 р.н.), серце якого перестало битися 13 серпня після важкого поранення та семиденної боротьби за життя.

Світлої пам’яті «Микола завжди говорив: «Я не можу врятувати світ, але я можу зробити чийсь день кращим і легшим». Мабуть, це кредо і стало рушійною силою, котра змусила чоловіка захищати нас із вами від рук окупантів. Залишилися в Героя матір, дружина, 5-річний син та сестри», – йдеться у повідомленні Чортківської міської ради.

«Чимало доброго розповідали про відважного воїна його рідні і близькі. У п’ятирічному віці хлопчик залишився на руках однієї матері разом з двома старшими сестрами. У школі його пам’ятають як доброго, щирого і справедливого учня. Без роздумів поїхав до Києва на Майдан виборювати європейський вибір країни. Коли сепаратисти за підтримки росіян намагалися захопити Донбас, відправився у зону проведення АТО/ОСС. Вирішив не відсиджуватися у тиловій частині, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, написавши рапорт на переведення у бойовий підрозділ. Більш як три роки був на війні. Служив на посаді командира міномета мінометної батареї. Нещодавно внаслідок ворожого мінометного обстрілу отримав важке поранення. Тиждень боролися в госпіталі лікарі за його життя, однак безрезультатно. 13 серпня його серце зупинилося… В часі прощання з тілом покійного на подвір’ї церкви з теплотою згадував Миколу настоятель храму отець Михаїл Левкович, адже знав його змалечку. З дитинства він часто приходив до святині разом з матір’ю та старшими сестрами. Увесь його «останній заробіток» в часі читання Євангеліє священнослужитель передав згорьованій молодій дружині Надії, котра надалі сама виховуватиме їхню кровинку – п’ятирічного синочка Михайлика…», – написав головний редактор чортківської районної газети «Голос народу» Любомир Габруський.

Поховали захисника у рідному місті.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Поховали на Полтавщині 

22 серпня жителі Шумської та Щербанівської громад віддали останню шану військовослужбовцю, уродженцю села Малі Садки, що на Шумщині та мешканцю села Розсошенці, що на Полтавщині Петру Ростиславовичу КОЛЕСНИКУ (1992 р.н.), серце якого зупинилося 20 липня під час перебування у відпустці від раптового погіршення стану здоров’я в місті Полтава.

Світлої пам’яті Петро «Народився та виріс в багатодітній родині, мав багато друзів, завжди був душею компанії. Людина з добрим серцем та сильним характером… Став учасником бойових дій ще з 2022 року. Разом з побратимами пройшов пекло важких боїв на сході України, але завжди проявляв мужність та відвагу, доблесно виконував бойові завдання. Одружився, переїхав жити на Полтавщину. Будували плани, мріяли про тихе життя під мирним небом. Не судилось…» – повідомили у Шумській міській раді.

Поховали захисника у Розсошенцях.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Майже рік вважався безвісти зниклим

22 серпня жителі Теребовлянської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця запасу ЗСУ, мешканця села Сущин, солдата Івана Петровича БЕЗКОРОВАЙНОГО (17. 08. 1975 р.н.), серце якого перестало битися 21 серпня через хворобу.

«Тільки декілька днів тому він відзначив своє 50-річчя…З квітня 2022 року по листопад 2023 року Іван Безкоровайний захищав Україну від російського окупанта у складі 79-го прикордонного загону. Був інспектором прикордонної служби 3 категорії – помічником гранатометника. Звільнений з військової служби в запас ЗСУ через сімейні обставини. У Івана Безкоровайного залишилися 15-річний син Тарас, сестра Марія, племінники. Рідний брат Івана Юрій теж був у лавах ЗСУ, з листопада 2022 року вважається безвісти зниклим. Захищають Україну і чоловік сестри та племінник…», – повідомила Теребовлянська міська рада. 

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям…

Вічна і світла пам’ять Герою!

 

«Як же важко хоронити рідну дитину»

22 серпня жителі Великогаївської громади провели до місця вічного спочинку військовослужбовця, мешканця села Товстолуг Василя Богдановича ТУЧАКА (13. 03. 1974 р.н.),  серце якого перестало битися 21 серпня від важкої хвороби.

«Найбільше Василь дбав про свою сім’ю, будував для них просторий та великий будинок, у який раптом постукала війна. Залишив справи та пішов захищати Україну. Служба Василя Тучака полягала у ремонті військової техніки. Справа, що не знає ані часу доби, ані днів тижня. 8 місяців тривала боротьба із ворогом для Василя, а далі була інша війна – з хворобою. Василь боровся, як мужній воїн. На лікарняному ліжку складав плани, мріяв та жив надією на краще. Дива не сталося, на жаль.

Гірко плакала мама Ярослава, дружина Галина, донечки Соломійка, Софійка та Юля. У часі проповіді парох села отець Василь Собчук зауважив, що воїн Василь був гідним християнином, добрим батьком та прикладом для інших. «Скільки молитов занесла до Бога мама. Її серце сьогодні сповнене невимовного болю, бо як же важко хоронити рідну дитину…», – написали на сторінці у соцмережі Великогаївської об’єднаної територіальної громади.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Загинув на Запоріжчині

22 серпня жителі Саранчуківської громади віддали останню шану військововслужбовцю, механіку-водію штурмового батальйонно-тактичної групи ЗСУ, мешканцю с. Тростянець Сергію Васильовичу УШАКОВУ (06. 02. 1976 р.н.), який загинув 17 серпня під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Приморське Запорізької області.

Світлої пам’яті Сергій «Дорогою додому тіло з домовиною зустрічали люди біля населених пунктів, аби в скорботі, на колінах вшанувати воїна, який віддав своє життя за свободу і незалежність України, за мирне життя кожного з нас. Проживав з дружиною у селі Тростянець…  Дорогою додому тіло з домовиною зустрічали люди біля населених пунктів, аби в скорботі, на колінах вшанувати воїна, який віддав своє життя за свободу і незалежність України, за мирне життя кожного з нас. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким полеглого Героя. Йому назавжди 49…», – написали на сторінці Саранчуківської громади у соцмережі.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Хвороба забрала життя ветерана війни

23 серпня жителі Білобожницької громади провели до місця вічного спочинку  ветерана російсько-української війни, жителя села Джурин, що на Чортківщині Богдана Михайловича ПІДГІРНОГО  (25. 07. 1978 р.н.), серце якого зупинолся 22 серпня під час проходження реабілітації у лікарні.

«Воїн був демобілізованим після важкого поранення внаслідок ворожого обстрілу в районі населеного пункту Авдіївка Донецької області. Пройшовши пекло війни, Герой втратив пальці на руках і ногах. Богдан проходив реабілітацію, але змучене серце під тягарем пережитого врешті-решт не витримало. Висловлюємо найщиріші співчуття матері, братові, всім родичам і близьким Героя…», – йдеться в повідомленні Білобожницької сільської ради. 

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

 У день народження матері повернувся з війни «на щиті»

24 серпня жителі Нагірянської громади провели останньою життєвою дорогою військовослужбовця, мешканця с. Мухавка, що на Чортківщині  Андрія Івановича ЯРОША (12. 03. 1993 р.н.), серце якого перестало битися 18 серпня на Львівщині.

Світлої пам’яті Андрій «На війні був з перших місяців повномасштабного вторгнення. Після важкого поранення і контузії його перевели інструктором в один з навчальних центрів на Львівщині. Готувався до планової операції на початку вересня, адже в нозі турбували осколки, мав проблеми зі слухом. Староста села Олег Олійник розповідає, що його односелець був дуже добрим хлопцем, безвідмовним, коли щось треба було допомогти зробити чи то в селі, чи біля церкви. Славився сміливістю і відвагою…» – написав головний редактор чортківської районної газети «Голос народу» Любомир Габруський.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять і слава Герою!

 

Назавжди 20…

24 серпня жителі Скориківської громади провели в останню життєву дорогу військовослужбовця, мешканця села Сухівці, що на Підволочищині Миколу Васильовича КІРНАДЖУКА (28. 08. 2003 р.н.), який загинув 12 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання у Запорізькій області.

Світлої пам’яті Микола «Був призваним на військову службу, за контрактом 29 травня 2023 року. Віддано захищав Батьківщину, її сводобу та суверенітет у Запорізькій області. Від грудня 2023 року вважався зниклим безвісти. Рідні сподівалися, що захисник повернеться, але за результатами ДНК підтвердилася загибель воїна. Щирі співчуття сестрі, брату, усім рідним, близьким та друзям Миколи…»,  – повідомили у Скориківській сільській раді.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям…

Вічна і світла пам’ять та шана Герою!

 

Два роки надій та сподівань 

24 серпня жителі Зборівської громади віддали останню шану військовослужбовцю, мешканцю села Жабиня Володимиру Євгеновичу ГУСЄВУ (28. 02. 1980 р.н.), який загинув 23 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білогорівка Бахмутського району Донецької області.

Світлої пам’яті Володимир тривалий час вважався зниклим безвісти, рідні жили сподіваннями й надіями, але… «21 серпня особу загиблого офіційно встановили… Його мужність, відданість Батьківщині та самопожертва назавжди залишаться у пам’яті рідних, побратимів і всіх жителів нашої громади…», – йдеться в повідомленні Зборівської міської ради.

Поховали захисника у рідному селі.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, друзям…

Вічна пам’ять і шана Герою!

 

Був справжнім патріотом

24 серпня Байковецька громада сповістила про непоправну втрату – загибель військовослужбовця, командира 3-го відділення 1-го стрілецького взводу 3-ої стрілецької роти 55-го окремого стрілецького батальйону Віталія Володимировича НІМКА (6. 04. 1990 – 10.03.2023).

«Віталій був уродженцем села Баранівка, що на Бережанщині, де народився і провів дитячі роки. Із сім’єю проживав у селі Лозова, а його рідною домівкою залишалося село Гаї-Шевченківські – обидва села Байковецької громади. За фахом – інженер-електрик, у мирному житті працював у цій професії. 13 червня 2022 року, отримавши повістку, він без вагань став до лав українського війська. Незважаючи навіть на серйозні травми ніг, Віталій не відмовився від служби і свідомо пішов боронити Україну. 10 березня 2023 року під час масованого артилерійського обстрілу в районі села Білогорівка, Луганська область, молодший сержант Віталій Німко віддав своє життя за свободу і незалежність України. Довгий час він вважався зниклим безвісти. До останнього рідні сподівалися на диво і вірили, що він повернеться. Проте доля виявилася невблаганною… Факт загибелі Героя встановив суд. Віталій був доброю, щирою, світлою людиною, завжди готовою допомогти іншим… У Героя залишилися мати Наталя, сестра Анна, дружина Ірина, сини – Степан (11 років) та Володимир (5,5 років)…», – йдеться в повідмоленні Байковецької сільської ради.

Щиро співчуваємо рідним і близьким, побратимам і друзям…

Вічна пам’ять, честь і шана Герою!