Картину новорічного феєрверку в Англії створила Марія Фіняк з Тернопільщинии

Великобританці зустрічали прихід Нового року під феєрверк у синьо-жовтих кольорах. Автор цієї картини – наша землячка, уродженка Тернопілля Марія Фіняк.

Тож я просто мусіла поспілкуватися з художницею і познайомити її з вами, дорогі наші читачі…

Марія Фіняк, яка працює під творчим псевдонімом Марія Фін (Maria Fin), родом із мальовничого міста Чортків. Тут ходила у садочок, закінчила школу, вступила до інституту, обравши далеко не творчу спеціальність. Однак змалку обожнювала все прекрасне.

«Ще будучи маленькою, я захоплювалась людьми, які малюють (пишуть), і лише згодом дізналася, що їх називають художниками. Для мене це була якась магія, коли зі звичайних фарб за допомогою пензликів виходили картини. Полотна дарували мені душевне тепло і спокій. Тоді я ще не могла подумати, що серед тих чародіїв буду і я. Потяг до малювання в мене був з дитинства, в шкільні роки брала участь в олімпіаді з образотворчого мистецтва. Деякий час навчалася на художньому відділені при Чортківському центрі дитячої творчості. Здавалося, на цьому мій творчий шлях зупинився, аж поки я не потрапила у Лондон», – розпочала розповідь жінка.

Рівно десять років тому, 1 січня, Марія вперше ступила на англійські землі. Художниця каже, що, напевне, зміна середовища, нові знайомства та неймовірне місто дали їй поштовх займатися улюбленою справою. Так, будучи далеко від дому, почала писати картини. Нові виклики поставили нові цілі, чортків’янка вступила на курс в Art Academy London та паралельно навчалася в студії мистецтв талановитої української художниці Ольги Браун.

«Я поїхала в гості до батька у Лондоні. І так склалося, що досі тут. З перших днів Лондон затягнув мене у свої тенета, я зрозуміла, що це – місто великих можливостей. І саме тут засвоїла урок, що вчитися ніколи не пізно», – додала майстриня.

Марія каже, що ще задовго до повномасштабного вторгнення, коли світові ЗМІ повідомляли про напружену ситуацію на кордоні з росією, почала готувати тривожні валізи для рідних в Україні. З тривогою лягала спати і з тривогою прокидалася, наче чекала біди. І ось цей день настав…

«Вранці 24 лютого, як завжди, почала збиратися на роботу. Щось змусило взяти в руки телефон. У всіх можливих пабліках лише одні новини – росія напала на Україну. Біль, шок, злість, несприйняття інформації переплелися в мені, і час зупинився… Далі були постійні мітинги на підтримку України перед резиденцією прем’єр-міністра Великобританії, сортування одягу, медикаментів, військової амуніції – це стало звичним для нас з чоловіком. Але відчуття безпорадності, почуття провини, що я тут, а рідні та знайомі в Україні, ненависть до самої себе з’їдали з середини. Моїм порятунком стали благодійні аукціони, виставки-розпродажі картин, де я змогла долучитися до збору коштів на благодійність. Я нарешті почала відчувати себе корисною», – з сумом мовила українка.

Марія каже, що досі часто відчуває, немов перебуває в паралельній реальності. Живе роки у Лондоні, там сім’я, дім, робота, друзі. А з повномасштабним вторгненням ці межі зруйнувалися, зникла фізична відстань між рідною Україною і країною її проживання. Мир, спокій, таке все буденне та врівноважене у Великобританії переплелося з війною, болем, горем та втратами в Україні…

Художниця  розповіла, як народилася ота картина з синьо-жовтим феєрверком, що облетіла Інтернет.

«Для створення картини мені потрібний час, щоб налаштуватися, виносити ідею, підготовити все для малювання. Але цього разу все було не так. Коли Біг-Бен відбивав 12 годину і Британія зустрічала Новий рік, я побачила кадри, які облетіли весь світ, кадри які не залишили байдужим жодного українця. Синьо-жовте лондонське око (англ. London Eye), коментарі британського диктора зі словами підтримки України – і натхнення прийшло відразу. Картина була готова за лічені години», – із захватом розповіла Марія.

Українка каже, що надзвичайно сумує за Батьківщиною, дуже хвилюється, неодноразово переглядаючи новини, серце розривається. Так хочеться підтримати кожного українця, що переживає зараз такі нелегкі часи. Та водночас впевнена, що цей біль і розпач триватимуть не довго, дуже скоро прийде перемога, а разом із цим – відчуття щастя, бо добро завжди перемагає. Тож дуже скоро побачимо нові картини, на яких буде зображена одна тема – омріяна, довгоочікувана перемога. Перемога не лише над якоюсь недокраїною, а світла над темрявою, добра над злом.

Все буде Україна!

Автор: Зоряна ДЕРКАЧ