Іван Рубчак: заслужений лицар галицького театру

11 травня 1952 р. у Львові помер відомий український драматичний і комедійний актор, оперний і камерний співак (бас-баритон) Рубчак Іван, син Дем’яна (1874-1952).

Іван Рубчак народився 7 березня 1874 р. в м. Калуші, нині Івано-Франківської області, в сім’ї кравця Дем’яна та селянки Єфрозинії. Хлопець був четвертою дитиною серед 15 дітей Рубчаків. Іван у дитинстві вже вирізнявся сильним голосом і слухом, співав у шкільному хорі. Це, мабуть, й породило в батька думку вивчити сина на священника.

Юнак закінчив школу в Калуші та Станіславську гімназію (1893), де вивчав польську мову. Він постійно відвідував аматорські вистави в Народному домі, керував у Калуші самодіяльним хором, бо мріяв про сцену. У Станіславі гастролював український театр, який під час відбору взяв І.Рубчака на роботу артистом (1894). З літами працював на сценах кількох театрів, серед яких були: театр товариства «Руська бесіда» (Львів, 1894-1914), трупа «Тернопільські театральні вечори» (Тернопіль, 1916-1917), Український драматичний театр ім. Лесі Українки (1939-1941), Театр ім. М.Заньковецької (від 1944) та інші.

Спочатку грав в епізодичних ролях: селянина у «Рябині» І.Франка, присяжного в «Утраченому щасті» Д.Лукіянович. Славу принесла опера С.Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм» – знаменитий образ Івана Карася, що став від 1903 р. коронною роллю його сценічного життя (зіграв на сценах 1200 разів).

З 1896 по 1897 рр. служив в австрійській армії. Одного разу офіцер-поляк Михальські питав солдатів:

– Кто ти єст?

Рубчак відповів:

– Співак, співак оперові.

– Кто? Співак? То може, заспіваєш нам?

Іван виконав арію Пеніжека із «Графині Маріци» Імре Кальмана. Поручник від здивування аж рота роззявив. Згодом промовив:

– О, пан ма добри глас!

І наказав обдарованому співакові збільшити солдатський обід.

Після служби в армії І.Рубчак повернувся на сцену. Майстерно зіграв ролі козака Кабиці («Чорноморці» М.Лисенка), Виборного («Наталка Полтавка» І.Котляревського), Жупана («Циганський барон» Й.Штрауса), Гірея («Роксоляна» Д.Січинського), Зевса («Орфей у пеклі» Ж.Орфенбаха), Савки, Омелька («Сто тисяч», «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого), Хоми («Ой, не ходи, Грицю» М.Старицького), бандуриста Недобитого (Невольник»») та інші.

Творчість актора і співака була багатогранною і багатожанровою. Грав драматичні та комедійні ролі. Як камерний співак виконував українські народні пісні, музичні обробки творів М.Лисенка. Відзначився його талант і в операх і оперетах.

Український актор, режисер, уродженець м. Косова Володимир Блавацький (1900-1951) зазначив, що «для галичан він був втіленням акторського лицарства». Став народним артистом краю.

Національною, творчою і родинною крайкою доля пов’язала його з Тернопільщиною.

28 січня 1899 р. в Рогатині мистець Іван Рубчак одружився з уродженкою міста Чорткова, талановитою і вродливою драматичною актрисою, співачкою (сопрано) Катериною Коссак-Рубчаковою, котра подарувала світові та своєму чоловікові дочок-актрис Ярославу та Ольгу Рубчаківних. Іван і Катерина були акторами і співаками «Тернопільських театральних вечорів» у 1916-1917 рр.

Та газета «Діло» повідомляє, що ще 13-27 квітня 1896 у Тернополі гастролював Театр «Української Бесіди» зі Львова, де у музичних виставах співав І.Рубчак.

Журналіст, видавець Богдан Остап’юк (1907-1988) залишив нам свій спогад про цей театр і його акторів:

«Дізнавшись про те, що в Чорткові перебуває артист Іван Рубчак, управа театру ангажує його і перевозить до Тернополя разом з частиною врятованою гардеробою театру «Українська Бесіда», яку захопили москалі в Борщеві».

У місті на берегах Серету зіграв кілька ролей, серед яких сучасники згадують Хому Кичатого у «Назарі Стодолі». Репертуар театру складався з 52 п’єс. Ось що пише д. Остап’юк про І.Рубчака:

«Сеньйор наших театрів, який поруч Йосипа Стадника найдовше виступав на сценах наших театрів, захоплював усіх своїм грімким басовим голосом, своїми рухами, мімікою. Тим способом він не лише наробляв свої ролі, але творив їх оригінальні інтерпретації. У двох ролях він був недосяжний, а саме в ролі Карася з «Запорожця за Дунаєм» і в ролі багатого свинаря («Барон циганів»)».

Із Тернополем пов’язана цікава подія у житті актора Рубчака. Влітку 1919 р. він грав згадану свою роль бандуриста у «Невольнику» для кубанських козаків.

Заспівав:

…Я сьогодні щось дуже сумую,

Про козацькую долю згадав…

…Ти воскреснеш, моя Україно,

В своїм блиску і славі своїй…

«Співаю, – пригадував Рубчак, – а сам споглядаю на полковника, що сидів у першому ряді, і помічаю, як у нього на щоці покотилася сльозина. Після вистави зайшов полковник за лаштунки і міцно стиснув кобзареві руку. – Так оце ви такий москаль? – Тихо, зупинив полковник і додав: Дай Боже, щоби ваша дума здійснилась».

Рубчак – учасник Шевченківських вечорів у Тернополі, виконавець пісень на музику М.Лисенка «Мені однаково», «Гетьмани, гетьмани» та ін. Йому також у 1920-1930-х аплодували на сценах у Чорткові, Бучачі, Бережанах, Борщеві…

У 1945 мистець Іван Рубчак отримав звання «Заслужений артист УРСР», а в 1950 р. став лауреатом Державної премії. Відомий актор, співак Іван Рубчак пішов засвіти у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі поруч безсмертної С.Крушельницької.

У 2009 р. в Ужгороді вийшла у світ книга літературознавця Романа Кирчіва (1930-2018) «Народний артист Іван Рубчак», у якій відзеркалено його життєпис, мистецькі досягнення, а також подано спогади про нього, його сучасників, колег по сцені.

Іван БАНДУРКА