Байковецька громада: Анатолій КУЛИК: «Головне – не боятися йти вперед!»

Відтепер у нашій газеті з’явиться нова рубрика, у якій ми розповідатимемо про об’єднані територіальні громади Тернопільщини. Труднощі, успіхи й поразки, перспективи та невдачі – про все це голови ОТГ відверто розповідатимуть читачам «Свободи».
Розпочнемо нашу подорож із Байковецької ОТГ. Адже саме Байківці і довколишні села першими «пірнули» у вир реформи децентралізації влади. Тодішній сільський голова Байківців, а нині – великої громади, Анатолій Кулик відчув, що майбутнє – саме за громадами. Заручившись підтримкою однодумців, розпочав велику важку боротьбу за процвітання, покращення життя людей з Байковецької ОТГ.
Анатолій Романович відверто розповів про те, з якими перешкодами довелося і досі доводиться стикатися, якого успіху досягли, на чому набили гулі…
Економічний розвиток громади
«На території нашої громади діє кілька підприємств, з якими ми тісно співпрацюємо, які надають робочі місця нашим жителям. Зокрема, мова про «СЕ Борднетце-Україна».
Дуже багато є пліток про те, що Байківці розвиваються, бо мають той завод. Борони Боже його закрити – і села не стане. Тож хочу скептиків заспокоїти, що Байківці розвиваються і будуть надалі йти вперед…
Мова про будівництво заводу на території нашого села була ще у 2007 році. Німці їздили по західних областях країни в пошуках належного місця.  Ми показали, що в нас є таке місце. Та була одна проблема. Ту землю орендував підприємець. Зібравшись на сесії, ми вирішили, що мусимо докласти усіх зусиль, щоб завод працював. На той час й уявлення не мали, що буде можливість використати усі 60% податку на доходи найманих працівників. Адже тоді було лише 25%. І ми з депутатами обговорювали, яким чином можна зацікавити того підприємця, щоб він звільнив територію для заводу. Мені довелося зібрати загальні збори села, щоби люди дали дозвіл віддати йому 2 га землі в приватну власність. Окрім цього, ще й 1 га землі – в оренду для розташування автомобілів, які він тримав на платній стоянці. Головне – звільнити місце для заводу. Дуже важко і довго тривали переговори. Кожен зважував для себе всі «за» і «проти».
Щоб зацікавити німців, ми пообіцяли їм допомагати, зробити усе, аби зменшити податкове навантаження. Люди нам повірили. Так у нас з’явився завод. Відповідно – і робочі місця для населення.
Коли ж підприємство налагодило роботу, я пішов на переговори з директором заводу про намір збільшити орендну плату за землю до 10%. І отримав згоду. Керівництво планує розширюватися. Для цього два роки тому ми надали в оренду ще одну земельну ділянку. Бізнес розвивається. Тепер вони просять ще землі для збільшення потужностей. Отже, як би складно не було, потрібно працювати, досягати поставлених цілей, домовлятися. А «теліпати язиком» – то завжди легко», – жартома сказав Анатолій Романович.
Правда, пан Кулик зізнався, що попри те, що завод дає робочі місця, створює належні умови для роботи, не надто велика кількість жителів громади там працює. А все через те, що з Байковецької громади, як і з інших регіонів Західної України, люди виїжджають на заробітки за кордон. Хоча є й працівники, які досягли високого рівня як кар’єри, так і зарплати. Як би там не було,  завод надає приблизно 3-3,5 тисячі робочих місць.
На території громади діють й інші підприємства. До прикладу, «Мост-Україна». Вони є дистриб’ютором з реалізації стрічкових пилорам і стрічкових пил для пилорам. Реалізовують продукцію на всій території України. А основний офіс розташований у Байківцях. Підприємство розвивається добре. Недавно відзначили десятиліття його діяльності. Представництва є майже у всіх областях України. І налагоджують все нові й нові міжнародні зв’язки. Почали переговори з польським підприємством. Як з’ясувалося, поляки випускають будинки, повністю збудовані з пилорамних матеріалів. Тож вони готові привозити сюди будинки в розібраному стані, а тут складати та продавати людям за помірними цінами.
Окрім цього, є ще підприємство «Галіт», яке має світове  визнання. Воно займається випуском стоматологічного обладнання надзвичайно високої якості. Тут створено комфортні, європейського, а то й вищого, рівня умови праці.
Ці три підприємства, які діють на території нашої громади, мають міжнародні зв’язки. Вони не стоять на місці, а постійно розвиваються.
Окрім  цього, в громаді є чимало й інших суб’єктів підприємницької діяльності, у тому числі й АЗС. Ми отримуємо акцизний податок і ці кошти спрямовуємо на будівництво доріг. Робота провадиться, результат є.
Правда, є й проблеми, і їх немало. До прикладу, ще до цього часу ми не змогли домогтися, щоб сільськогосподарські підприємства, які працюють на території громади, сплачували орендну плату за земельну ділянку. Коли розпалися колгоспи, почалося роздержавлення, господарські двори перейшли до них. Ми хочемо вибудувати чесні правила гри: працюєте на території громади, маєте тут бізнес, то за використання земельної ділянки заплатіть у бюджет, оформіть відповідний документ, а також документи на майно, отримане під час розпаювання. А ми отримані кошти скеруємо на покращення життя (в тому числі й працівників підприємств), зокрема на ремонт доріг, медичне, культурне обслуговування.  Звісно, деякі підприємці суттєво допомагають. Але це не той метод. Кошти мають надходити в бюджет, а звідти, згідно зі стратегією розвитку громади, цілеспрямовано – на вирішення тієї чи іншої проблеми. Наразі лише одне с/г підприємство «Вікторія», що діє у Байківцях, погоджується на наші умови і сплачує орендну плату.
 
Стратегія розвитку громади
Коли ми вперше почули про реформу децентралізації влади, сприйняли це позитивно. Я одразу ж відчув, що це може бути першим кроком до покращення життя жителів наших сіл. Хоча, з іншого боку, було дещо боязко, адже це – кардинальні зміни. Та не злякались: щойно розпочався процес децентралізації, ми перші влилися в цей потік, взяли лямки на плечі, почали вивчати усі аспекти, причому не маючи жодної законодавчої бази. Були лише проекти законів. Тоді тривали співбесіди, зустрічі з людьми. Заручилися підтримкою креативної, розумної молоді.
У Тернопільській області процес децентралізації відбувався не просто. Довго не затверджували перспективний план. Я їздив на зустріч до Президента, просив, щоб вибори до ОТГ призначили без наявності перспективного плану. Тоді внесли зміни в закон, і вибори відбулися.
Ми і надалі тісно співпрацювали з міністерствами, вивчали та донині вивчаємо нові закони, іноді радимо внести до них зміни. І за якийсь час США запропонували нам проект «DOBRE».  25 громад взяли у ньому участь, у тому числі й наша.
Спершу  думали, що нам видадуть кошти, які передбачені у проекті для будівництва доріг, покращення інфраструктури. Однак нас прагнули навчити, як правильно підійти до виконання своїх обов’язків, думати по-іншому, передбачати проблеми й труднощі.
До зустрічі з експертами «DOBRE» я попросив наших науковців написати стратегічний план. Що вони й зробили. Проте як відповідно до нього будувати життя в громаді, не було зрозуміло.
А експерти нас запевнили, що допомагатимуть в написанні того плану. Проте вони спонукали і нас стати учасниками побудови стратегії. Зібрали в сесійній залі депутатів, запросили сільського голову, заступників і провели таку собі гру. Розділили нас на групи, кожна отримала завдання щодо конкретної сфери діяльності: економічної, гуманітарної, культурної тощо. І ми мали написати, що хотіли б змінити, покращити у цих напрямках. Таку ж гру провели з виконавчим комітетом, підприємцями, молоддю громади. Потім усі ці пропозиції опрацювали і показали нам наше ж бачення стратегії розвитку громади, мовляв, вона у нас була, тож її лише систематизували. Так у нас з’явився стратегічний план розвитку до 2022 року, згідно з яким ми виконуємо усі поставлені завдання, задля досягнення нашої спільної мети.
Молодь – це основа успіху громади
Від початку впровадження реформи децентралізації ми зробили велику ставку на молодих спеціалістів. Перед формуванням виконавчого комітету я зібрав молодь громади, повідомив про наявні вакансії і запропонував людям, які мають той чи інший фах (не стаж, а саме фах), написати заяви та пройти співбесіду. Так наш виконком поповнився багатьма молодими спеціалістами. Також ми запросили фахівців, щоб вони навчали молодь. Цей симбіоз запрацював на ура.
Окрім цього, у нашій громаді є дуже багато талановитих молодих людей. Замість того, щоб тинятися вулицями, розпивати алкоголь, вони почали організовувати аматорські колективи. У нас з’явився напрочуд талановитий танцювальний ансамбль «Глорія Бай», котрий виступає не лише в Україні, а й у Європі. Його учасники щодня ходять в будинок культури, проводять репетиції. Це є важка праця! І за це я як сільський голова нагороджую їх поїздками. Колектив уже відвідав  Болгарію, двічі був у Грузії. Створені й інші творчі колективи, а саме: фольклорно-жіночий ансамбль «Байківчанка», фольклорно-дитячий ансамбль «Сонечко» (с.Байківці), народний аматорський хор села Шляхтинці, народний аматорський хор «Горлиця» (будинку культури Лозова та села Курники), фольклорний ансамбль села Стегниківці, дівчачий вокальний ансамбль «Солодка нота», вокальний дитячий ансамбль «Божий дар», вокально-хоровий ансамбль с. Дубівці.
До слова, у нас діє громадська організація «Файна громада». В ній є молодіжне крило, де працюють дуже креативні, талановиті, енергійні люди. Вони пропонують цікаві проекти. Молодь – це основа успіху громади!
Я у цьому вкотре переконався, коли минулоріч молоді люди провели неймовірний весняний бал. Це була благодійна акція, під час якої вони зібрали кошти, за які придбали для амбулаторії сучасний аналізатор сечі. І тепер будь-хто із жителів громади може безкоштовно зробити такий аналіз у разі найменшої потреби. У будь-якій клініці це коштує до 500 грн. І це – результат роботи саме наших молодих ентузіастів.
Про запровадження новітніх реформ, допомогу АТОвцям та вирішення проблеми оплати за дитячі садочки в Тернополі читайте у наступному середовому номері «Свободи».

Зоряна ДЕРКАЧ