Повідомити новину

Поширити:

У 2022 році пісня “Ой, у лузі червона калина” стала символом боротьби українського народу за свою свободу. Колись вона була голосом Українських січових стрільців.

Сьогодні,1 листопада 2022 року, в Україні відзначають 104-ту річницю Листопадового Чину та проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.

Підбірка цікавих фактів про мужніх борців за суверенну державу:

Створили легіон Українських січових стрільців 108 років тому. Частину сформували з 2,5 тисяч вояків – в основному активістів січового, сокільського і пластового рухів.

31 жовтня 1886 року народився видатний військовий діяч, який боровся за незалежність України, командувач Армії УНР, голова штабу корпусу січових стрільців Марко Безручко. Це спільний герой поляків та українців у польсько-більшовицькій війні 1920 року. Коли польський уряд нагородив його найвищим військовим орденом, генерал відмовився прийняти нагороду та заявив, що воював за Україну, а не за Польщу.

“Ой, у лузі червона калина” у 2022 році стала голосом усього українського народу в боротьбі за незалежність у повномасштабної війні з Росією, як колись була голосом січових стрільців.

Цьому легіону належить і відома фраза “Слава Україні”. 100 років тому Російська імперія, що володіла більшою частиною України, здійснювала окупаційний наступ на останню фортецю українства — Галичину. 7000 добровольців дали загарбникам пекельну відсіч.

На початку ХХ століття в арміях світу не воювала жодна жінка. А в легіоні Українських січових стрільців служили аж 33. Жіночий загін складався переважно зі студенток. Троє з них брали безпосередню участь у військових діях та отримали бойові нагороди — Софія ГалечкоГанна Дмитерко та Олена Степанів. Остання стала першою жінкою-офіцером у світі в званні хорунжої. Вона очолила бойову сотню військових чоловіків.

Про українських дівчат-воїнів із захопленням писали безліч світових ЗМІ. Добровольцями в УСС йшли освічені і всебічно розвинені українці. Серед старшин і стрільців було майже 40% інтелігенції: громадських та політичних діячів, поетів, художників. Серед архівних документів є численні листи батьків з проханням взяти їхніх ще неповнолітніх синів в українську збройну формацію.

Українські січові стрільці хотіли відрізнятися від австро-угорської армії, у складі якої вони тоді воювали. Воїни самі перешивали мундири, навіть прив’язки до шаблі в офіцерів були синьо-жовті. Головним атрибутом військової форми була шапка мазепинка. Клинчастий розріз передньої частини головного убору нагадував шапку мегерку, яку носили козаки у XVII столітті в період гетьманства Івана Мазепи. Звідси головний убір й отримав свою назву. Спереду на мазепинці була кокарда із зображенням герба Львівської землі — лева на скелі. Розробив головний убір один із добровольців УСС Левко Лепкий. Син українського поета Івана Франка Петро також служив у легіоні січових стрільців.

Легіон українських січових стрільців став першою спробою організувати українську національну армію, яка захищала українців від іноземного поневолення.