Не біль, не кохання, не гроші…
А втрата інтересу до життя, – так пояснюють фахівці причину більшості самогубств.
Цей лист шокував усіх працівників редакції. Автор просив допомогти продати…нирку. Ситуація, у яку він потрапив, видавалась йому безвихідною. Кілька років тому взяв кредит, щоб організувати свою справу. Бізнес не вдався. Сума боргу – 150 тисяч гривень тепер не дає чоловікові спати. Найстрашніше, що заклав під кредит сільську хату батьків. Незабаром судовий розгляд справи за позовом банку до цього чоловіка добіжить кінця, попереду – виселення, і старенькі батьки залишаться без даху над головою. Продана нирка вирішила б усі проблеми. Якщо ні, то дорога одна – у петлю. Так коротко переповів дописувач свою драматичну історію.Цього ж дня ми зателефонували авторові листа (вказав свій мобільний). Пропонували зустріч – щоб допомогти. Звісно, не у торгівлі ниркою (подумалося, щоб було б з нашими людьми, якби узаконили торгівлю органами…). Обіцяли юридичну допомогу, можливо, безкоштовного адвоката. Чоловік ніяково погоджувався, але у домовлений час не прийшов. А потім його телефон не відповідав… Та все ж, сподіваємося, що з цією людиною не трапилося нічого лихого – життя підкидає рятівне коло навіть у безнадії. Цей лист не давав спокою. Я вирішила показати його психологу. Саме від фахівця почула тезу, винесену у заголовок: не біль, не кохання, не гроші спонукають людину до фатального кроку, а втрата інтересу до життя. Насправді, людина є сильною істотою, здатною багато чого переборювати, домагатися і досягати, терпіти, страждати, змінюватися… І лише тоді, коли згасає іскра до життя, людина опускає руки.Нині багато мовиться про складні часи, економічну кризу. І, мовляв, у зв’язку з цим, ціна життя стає мізернішою. Поодинокі випадки, як от нещодавнє самогубство подружжя-бізнесменів в одній із областей Центральної України, начебто підтверджує цю тезу. Непогашені кредити змусили їх піти з життя, залишити сиротами двох дочок. Це було шокуюче самогубство – по всій країні психологи з цього приводу давали коментарі. А також юристи – у сенсі, чи доведеться осиротілим дочкам розплачуватися за батьківські кредити.Біль від втрати батьків чи лещата фінансової кабали – що дошкульніше? Гадаю, ні в кого не викликає сумніву, що дочки витерпіли б усе, аби лиш їхня родина залишилася живою. Однак батьки вирішили за них…Так от: чи можуть соціальні, економічні негаразди стати каталізатором самоубивств? Фахівці давно зауважили, що пік суїцидів припадає на періоди різких соціальних змін та катастроф: Перша та Друга світові війни, революція 1917 року та подальша громадянська війна, період горбачовської перебудови тощо. Аналогічну ситуацію ми спостерігаємо останніми роками і в Україні. Проблему самогубств вивчають у всіх площинах. Досі науковці опираються на доктрини французького соціолога минулого століття Дюрггейма, який є автором масштабної праці під назвою «Самогубство». Саме цей науковець запровадив термін «аномія», що означає падіння авторитету моральних норм як один із факторів збільшення самогубств. Аномія найяскравіше виражена саме у перехідні періоди, коли старі моральні норми уже не діють, а нові не утвердилися. Власне, у нас занадто довго затягнувся цей «перехідний» період, здається, люди мали б уже адаптуватися до цієї нестабільності… За статистикою, в Україні щороку реєструють близько 16 тисяч самогубств. І це при тому, що кількість населення катастрофічно зменшується. Індекс самогубств становить понад 30 суїцидів на кожні 100 тисяч населення. Ситуація з кожним роком набуває дедалі загрозливіших масштабів. Йдеться вже не про окремі особистості чи групи людей, а про збереження нації, її репродукцію – б’ють на сполох науковці.
Втім, нехай учені мізкують над обгрунтуваннями, гіпотезами, рекомендаціями, а звичайним людям треба дослухатися до того, що вони радять, і просто жити та…давати жити іншим. Хроніка, справді, вражаюча. Взяти хоча б останні тижні. У Чорткові чоловік стрибнув із залізничного моста у річку (на щастя, вижив), у Монастириському районі жінка топилася у місцевій водоймі, теж вчасно надали допомогу. Ще в одному райцентрі молодий чоловік, підприємець, посварившись з дружиною, вийшов на двір і там з метою самогубства вколов собі інсулін. Був напідпитку. Алкоголь і ліки – гримуча суміш, тож чоловіка у комі доставили до лікарні.У реанімації Збаразької районної лікарні помер 59-річний чоловік, якого доставили сюди з медикаментозним отруєнням – випив набагато більшу дозу ліків, ніж було призначено лікарем-психіатром.І ось, мабуть, найостанніший факт: минулими вихідними у Козівському районі витягнули зі Стрипи 60-річного чоловіка. Очевидці бачили, як той стрибав із моста, вчасно збагнули, що коїться, викликали «швидку».І найстрашніше, коли намагаються піти із життя діти. Десь місяць тому був випадок, коли 15-річну школярку в одному районі області доставили до лікарні з медикаментозним та алкогольним отруєнням. Так дитина бажала покінчити зі своїми проблемами…Це з погляду часу, віддалі, життєвого досвіду дитячі проблеми видаються тимчасовими, часто надуманими, незначними. А для дитини – іноді непосильна ноша. Вразила розповідь дочки-підлітка приятельки. Однокласниця прийшла до школи з перебинтованими руками. Розповіла, що посварилася з хлопцем, подруга її уникає, мама нагримала… Ось вона пішла на дах багатоповерхівки і там порізала вени… Однокласники її розраджували. А наступного дня, коли Оксанка (так назвемо цю дівчинку), пишучи на дошці, підняла руки, і при цьому рукави блузи опустилися, виявилося: нема уже бинтів і…жодних ушкоджень на руках. Усі були приголомшені, але ніхто не дорікав дівчині за неправду. Сприйняли це за сигнал – їй погано… Коли йдеться про проблему самогубств, заведено повторювати: життя – Божий дар, воно безцінне. Та от людина у відчаї не сприймає цієї прописної істини. Можливо, тому, що зневіреному важко вірити, а докази того, що було до нас і що буде після нас, вимагають більше віри, аніж логіки. Але є один простий, як кажуть, дідівський спосіб не зробити фатального кроку: з бідою ніч переспати.
Ольга КУШНЕРИК
Leave a Reply