Як має відбуватися децентралізація?

 26078Об’єднання громад, яке на цей час, не без ініціативи центральної влади, активізувала обласна влада, не має нічого спільного з децентралізацією влади. Зазначу, що з метою оптимізації коштів в умовах погіршення соціально-економічної ситуації на селі і високої міграції сільського населення розглядати питання об’єднання громад в окремих випадках дійсно доцільно. Однак ми маємо розуміти, що при таких об’єднаннях ніякої реальної децентралізації не відбудеться навіть з урахуванням того, що нібито громадам, нарешті, дадуть право розпоряджатися землями поза населеними пунктами. Це, в кращому випадку, буде оптимізацією трудових і фінансових ресурсів, а те, що проводить влада, я би назвав елементом адміністративно-територіальної реформи з засадами децентралізації.

Що ж мало би відбутися під час децентралізації? Передусім, необхідно внести довгоочікувані і надзвичайно потрібні зміни до Конституції України, якими ліквідувати обласні й районні державні адміністрації та визначити нові органи виконавчої влади, що їх вже обиратимуть районні та обласні ради, наприклад, виконавчі комітети рад. Це був би перший і реальний крок у процесі децентралізації.

Треба також передати право розпоряджатися землями поза населеними пунктами сільським і селищним радам, адже вільних земель і так вже майже не залишилося. Невже, розподіляючи сільські землі, чиновник в районі чи області думав про селянина чи про розвиток села???

Тому, нарешті, потрібно довіряти власному народові і передати ці повноваження сільським і селищним радам. Якщо на державному рівні суворо контролювати дотримання використання землі за цільовим призначенням, нічого з землею поганого не буде. А рішення стосовно земельних питань сільські ради, вірю, будуть ухвалювати справедливіше, ніж до сьогодні.

Хочу навести один приклад зі свого життя, який свідчить, як люди на селі вболівають за землю. А ще цей приклад, вважаю, дає можливість зрозуміти засади створення реальних громад, яке базується на таких поняттях, як «НАШЕ» і «НЕ НАШЕ».

У 60-х роках колгосп нашого села (я народився у Кошилівцях Заліщицького району) був об’єднаний з колгоспом сусіднього села Цапівці (теперішнє Поділля), і центральну садибу на кілька років перенесли до сусідів. У 1968 році колгосп роз’єднали, після чого певна частина поля, власником якого раніше були мої односельці, відійшла до сусіднього села. Хоча у 70-80-х роках діяли колгоспи і не було приватної власності на землю, все ж у розмовах люди часто зауважували, що Поділля забрало наше поле!!! Здавалось, яка людям різниця, адже все поле було одержавлене, націоналізоване (ми ж розуміємо, що в радянський час не було справжньої колективізації, коли колектив і його члени є власниками чогось!!!), однак навіть тоді люди казали: “ЦЕ БУЛО НАШЕ ПОЛЕ!!!”

У січні цього року я був на зборах свого села, і люди спокійно, але з болем у серці згадували, що в них забрали поле!

ЩО З ЦЬОГО ПОТРІБНО ЗРОЗУМІТИ?

Неповагою до жителів сіл, а відтак і знущанням над місцевим самоврядуванням є те (хоча не лише це), що землями поза населеними пунктами розпоряджаються чиновники в районах і областях. Влада, напевне, вважає селян нездатними самостійно розпоряджатися своїм спільним майном.

А яким є бачення влади сьогодні, і що вона пропонує людям на перспективу???

Якщо буде створена “об’єднана  громада” (не можу творіння із 10-20 чи 30 сіл, створене на базі усього чи частини району, назвати громадою), то залишок історично-сільських земель запасу чи резерву того чи іншого села будуть і далі розподіляти не мешканці села і не влада, створена ними, а хтось і десь далеко – за 20-25 км. Тобто землею розпоряджатимуться, не враховуючи волі людей конкретного села.

Не зможе вплинути на процес розподілу землі навіть найбільш чесний, відповідальний і професійно підготовлений депутат, адже він буде єдиним представником від села серед 10-20 чи 30-ти депутатів такої “громади”!!!  А між депутатами різних сіл, загнаних у таку “громаду”, прогнозую, буде протистояння, адже перед ними стоятимуть різні цілі, а тому в їхніх стосунках буде  перетягування канату,  дуже важко буде досягти справедливості.

У виграші будуть лише базові населені пункти, де розташований центр “громади”, і, звичайно, голова районної державної адміністрації, а пізніше його правонаступник – префект, який, як передбачено проектами змін до законодавства, матиме ще більші повноваження, ніж попередник, адже отримає право зупиняти дію рішень органів місцевого самоврядування, тобто новостворених територіальних “громад”.

Великий вплив префекта буде також і в інших ласих шматках владних повноважень: під час розпоряджання нерухомим майном села та використання бюджетних коштів “об’єднаної громади”.

Прошу зрозуміти, що староста села в тому процесі також буде ніким, точніше – кур’єром, а оскільки від села буде обраний лише один депутат, то в такій “громаді” вплив чиновників-префектів, а теперішніх державних адміністрацій, буде ВИЗНАЧАЛЬНИМ(!!!) Влада буде сконцентрована у префекта! Вважаю, саме цього теперішня влада і добивається! І це буде централізацією влади при задекларованій децентралізації!!!

Із цього випливає, що ці творіння (такі “громади”) нічого доброго людям не принесуть. Усе, що пов’язане з їх створенням, я називаю втратою сил і коштів.

Тому такі “громади” луснуть як мильні бульбашки, а ми, українці, знову втратимо час, а виграють від цього хіба що чиновники й олігархи!!!

Поки в цьому процесі ми зайшли ще не дуже далеко, прошу обласну владу зупинитися!!!

Знаю, що є села, які одноосібно тепер виживати не можуть. Як економіст я розумію потребу ефективно розпорядитися коштами громади, і для цього необхідно оцінювати завантаження роботою голови сільської ради, секретаря, бухгалтера й інших осіб і порівнювати витрати на їх утримання з реально заробленими коштами громади.

Однак об’єднувати села в громади треба лише у крайньому випадку – коли громада самостійно функціонувати не зможе.

Тому Верховна Рада на законодавчому рівні має детально виписати цілі, причини і підстави для об’єднання громад. Необхідно кардинально змінити критерії утворення громад, оскільки громаді не обов’язково мати приміщення для казначейства, свої управління чи відділи освіти, пожежну службу тощо, як виписано в теперішньому законодавстві. Цю роботу й надалі може виконувати держава.

Потрібно визначити, які функції доцільно залишити громадам базового рівня, а котрі делегувати районним і обласним радам.

При цьому для громад також на законодавчому рівні треба закріпити податки – джерела власних надходжень коштів. Адже податок на доходи фізичних осіб раніше надходив у бюджети сіл і селищ, а тепер його забрали і кажуть: “Створіть об’єднану громаду – будете мати 60% цього податку! Якщо не створите – не буде у вас цих коштів!” Хіба це чесно? Хіба справедливо?

Або центральна влада передбачила трохи більше одного мільярда гривень у державному бюджеті 2016 р. на розвиток “об’єднаних громад”. А якщо їх спробували би розділити між усіма селами України, то вистачило б трохи більше 30 гривень на одного мешканця села! І чому окремо передбачено кошти на розвиток “об’єднаних громад”? А як мають жити і розвивати свою інфраструктуру не об’єднані громади, адже влада декларує, що об’єднання сіл у громади є добровільним? Чому села, які не хочуть об’єднуватися, не можуть отримати державних коштів? Хіба це справедливо? Хіба це не штучне фінансування так званих “об’єднаних громад”???

Тому лише там, де є необхідність, де громаді важко виживати, треба проводити процес об’єднання сіл. Однак він має відбуватися еволюційно, поступово, з детальним поясненням людям усіх причин, підстав і переваг. Тоді, на моє переконання, в громади будуть об’єднуватись не більше двох-трьох-чотирьох сіл, а значна їх частина не буде об’єднуватись, адже вони мають спроможність жити й управляти своїм населеним пунктом самостійно й нині.

Влада має розуміти, що кінцеве рішення щодо створення громад залишається за людьми!

Петро ЛАНДЯК,

голова обласної організації політичної партії «Громадянська позиція», депутат Тернопільської міської ради

 

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*