Чим пахнуть гроші у ніч перед виборами?

Між матеріальним і духовним світом проходить тонка грань: одне не може існувати без другого. Ідеальний варіант – золота середина. Голодна людина не зможе глибоко зосередитися на молитві, бо вона думатиме про їжу і їй про це нагадуватиме бурчання у шлунку. Як вміти балансувати між цими двома світами? Як не зазіхати на чуже? Зрештою, як не потрапити на гачок тих, для кого гроші – це елемент накопичення. Багато людей добре знають і розуміють, що гроші це енергія і до них ставитися потрібно не лише з пошаною, а й бережливо, адже це, насамперед, ментальна енергія. Енергія, яка рухається по колу: навколо нас, нашого роду, нашої країни. Все у цьому житті взаємопов’язане.  Образно кажучи, гроші мають запах, а запахи, як відомо, бувають різними, особливо напередодні виборів. На жаль, багато наших співвітчизників не усвідомлюють глибини цієї теми.

«Запах» грошей (йдеться про підкуп, хабарництво) може мати сумні наслідки і не лише для нас особисто, нашої родини, а й для цілого регіону. Наголошую: не просто сумні, а катастрофічні, що ми сьогодні й спостерігаємо досить часто, та що там часто – постійно. Особливо це стосується суспільного життя.

Незабаром вибори. Пристрасті довкола цієї вразливої теми розпалюються  з кожним новим днем все більше і більше… Спробую розібрати це питання з точки зору духовної відповідальності. Хочемо ми чи ні, знаємо, чи не хочемо знати, а перед Господом усі складатимемо іспит за кожну дію, за кожний вчинок. До речі, будь-який виробник несе велику відповідальність за те, що він продукує для суспільства і чим «пахнуть» його прибутки. І чи шкодить ця продукція  здоров’ю, якщо дані про це на упаковці відсутні? Власник підприємства, який усвідомлює шкоду інгредієнтів та ще й приховує це – сумна історія. Мало того, він витрачає значні кошти, аби ті служби, що мають слідкувати за якістю продукції, «не бачили» цих порушень. І цей хабар ляже неабияким тягарем на кожного з них. Чесний виробник думає про наслідки, тому його прибутки невеликі, він не шкодує видатків на удосконалення технології виробництва. Нечесний – за рахунок здоров’я тисяч і тисяч людей збирає в офшорах величезні статки, які, зрештою, пахнуть бідою, а сам насолоджується мільйонними витратами на відпочинок. Тим часом тисячі хворих віддають останні копійки на лікування.

Дуже часто можна чути нарікання, мовляв, тим, хто наживається на чужій біді, все сходить з рук. Це далеко не так. Можна ухилитися від прокурора, але не від відповідальності перед Господом. Ви можете думати,  що підкупи голосів – дурничка.  Однак все, що ми робимо, оцінюється з точки зору користі суспільству, допомоги ближньому. Наприклад, голосуємо за умовного Степана – майбутнього політика. Послухали його програму – лягла на душу. Проголосували. Згодом з’ясувалось, що Степан підвів, думав лиш про себе, про всі обіцянки забув. А ми що? Нічого, Степан нас обманув, він і відповідатиме, і нащадки його. Зовсім інша ситуація, коли приходить сусід і каже: «Петре, давай голосувати за Федора, нам за це дадуть по тисячі гривень». Пішли вони і продали свої голоси за згаданого Федора. Той теж гарно «стелив», багато наобіцяв. А виявилось, що Федір ще той крутій. Обманув усіх так, що й не сподівалися. У цій ситуації, за цю тисячу, яку нам тицьнули, відповідальність несемо уже за мільярди, які умовний Федір поцупив і «вивів» у чужі банки. Він – злодій, а ми його співучасники. Тому архіважливо не продавати свої голоси.

Голос – це дар Божий, так само як і мова, і наше сумління. Що має робити кожен сьогодні на своєму місці? Я завжди раджу: у будь-якому випадку зважуйте, чи не зашкодить ваша дія ближньому, які наслідки матиме ваше рішення. Якщо не можете допомогти, то вже краще не завдавайте шкоди іншим, і це теж буде допомога. Кожен на своєму місці несе відповідальність сам за себе: продюсер за інформацію на голубому екрані, видавець за кожну надруковану книжку, вже не кажу за письменників і їхні твори, які у багатьох, на жаль, сприяють розтлінню свідомості і розпусті, продукують насилля і смерть. А театрали? Замість того, щоб «сіяти вічне і добре», зациклились на «тестостероні» місцевого розливу та всілякій нечисті (бідолашний Гоголь – авт.). Зрозумійте просту істину: жодного стосунку до мистецтва це не має. Режисери гадають, що гроші не пахнуть? «Пахнуть», ой, ще й як «пахнуть»! І від цього енергетичного смороду не відмитися століттями, себто – до сьомого коліна.

Пам’ятаєте економічну формулу з «Капіталу»: товар-гроші-товар? Мені здається, що у такому вигляді вона вже не працює. Бо Марксу навіть не снились ті аферні оборудки, з якими згодом зіштовхнеться світ у майбутньому. Існує інша, вагоміша економічна формула: чим більше віддаєш, тим більше отримуєш. І довколишній світ при тому процвітає, бо щезає потреба у хабарництві та корупції. А це вже духовний аспект. І допоки сильні світу не приймуть цієї формули, гроші продовжуватимуть… «пахнути», на жаль.

 

Борис СЕМЕНЯК,

журналіст, психоаналітик, голова ГО «Світлодар»  

 

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*