Як посварилися Дмитро Ілліч та Олександр Григорович

Як стороння і незацікавлена особа, виявлю однаковий ступінь поваги до обох учасників гучного конфлікту, який добряче збурив соцмережі, й назву їх по імені й по батькові.

Самі вони називають нині один одного не так поштиво, і у їхніх взаємостосунках переважають вербальні меседжі, більше притаманні кримінальному середовищу.

Почалося все, наскільки можна зрозуміти, з того, що президент ФК “Інгулець” Олександр Поворознюк відмовився дати інтерв’ю Дмитру Гордону. Не виключено, загорнув цю свою відмову не в дипломатичну “обгортку”, а висловив її у своєму колоритному (якщо сказати м’яко) стилі. Стерпіти такого афронту відомий блогер, який не проминає нагоди нагадати, що його читають мільйони відвідувачів блогу, що він “завжди говорить правду” і що йому “нас.ати” на те, що про нього хтось там думає, звісно ж, не зміг. І, як мовиться, пішло-поїхало. Характер діалогу обох “високих договірних сторін”, як можна побачити з їхніх наведених нижче висловлювань, можна порівняти до стадій музичного темпу. Причому обидва одразу ж проминули всілякі amabile (ніжно, з любов’ю),  affabile (ласкаво, привітно), delicato (вишукано, витончено) і одразу ж перейшли до espansivo (бурхливо),  acuto (різко, гостро) і adirato (гнівно).

Д.Гордон: “Поворознюк – жирна відбита свиня. Хоча ні – цим я ображаю свиней. Він сказав, що Гордон – агент ФСБ і що у нього є квартира в Москві, записана на тещу… Це опудало повторило наративи російської пропаганди, яка не знає, як заткати рот Гордону. В Росії проти мене розгорнули безпрецедентний комплекс заходів, якого не було проти будь-кого з громадян України за всі роки незалежності. Я хочу сказати цій жирній свині: «Ти  ж 4 рази сидів, і за законами місць, де перебував, маєш “відповідати за базар”. Я пропоную тобі попросити вибачення, а якщо ні, то присвячу тобі час – зіпсую твою репутацію і твоє життя”.

Щодо судимостей свого опонента Дмитро Ілліч, здається, трохи перегнув: якщо вірити Вікіпедії, Поворознюк має “щонайменше три судимості, одна з яких за статтею 86 КК України “Розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки. Таємне викрадення державного або колективного майна”. Втім навіть без цього повідомлення чомусь думається, що громадськість не обманювала саму себе і не сприймала Олександра Григоровича за повноважного представника UNESCO в Україні чи художника-мариніста – тут, здається, саме той випадок, коли зовнішність і духовний світ перебувають, так би мовити, в повній гармонії.

О.Поворознюк: “Я, напевно, перший, хто Гордона просто послав н***й! Я хотів йому доказати, що він та Смешко –  агенти ФСБ… Знаєте, бл…, довго збирався з думками. Щодо агента ФСБ: коли людина виходить в грудні та січні (в оригіналі – в “дєкабрі” та “январі” – І.Д.) і говорить, що влада все неправильно робить, що Президент такий-сякий, і що путін не захоче з ним зустрічатися, бо він лише з сильними зустрічається… Я тобі, й… Гордон хочу об’яснить, що Зеленський – Президент України і всього народу… Такі підриви державності може робити лише агент ФСБ, тому я сказав свою думку і горджуся тим. А якщо він скаже щось в мій адрес, я йому вирву кадик і віддам вовкам”.

Як видно, коса найшла на камінь. Що цікаво: як мінімум, частка правди є у висловлюваннях і одного, і другого. Гонор Дмитра Ілліча, напевно, не дозволить йому відступити. Отож, згідно з проголошеною публічно обіцянкою, доведеться якось псувати життя Олександру Григоровичу. Останній же, напевно, теж захоче довести, що дотримується прийнятих у його світі “понятій”, тому Д.Гордону незайве було б носити шийний корсет – від гріха подалі…

А взагалі – дикувато це все виглядає, особливо за нинішніх обставин. Та нічого не вдієш – ми такі, які є…

Автор: Ігор ДУДА