Як переселенці влаштувалися у шелтері Тернополя

Вже рік як Тернопільщина майже щодня приймає та надає прихисток переселенцям з регіонів, де точаться бойові дії. Це переважно жителі південної та східної частин України.

В області функціонують з десяток різних гуртожитків і штабів для внутрішньо переміщених осіб, серед яких і Благодійний фонд «Карітас».

Журналісти “20хвилин” завітали в один з шелтерів «Карітасу» і на власні очі побачили, як зараз там живуть люди.

Історія кожної родини, яка проживає у шелтері, варта уваги. Хтось евакуювався під обстрілами, хтось втратив через війну близьку людину. Розповідати та згадувати знову болючі моменти згодні не всі… І ми їх розуміємо, але все ж є люди, які погодилися відкрити душу нашим журналістам.

Ми всі єдині українці!

У шелтері «Карітасу» помічаємо переселенку Любов Єременко, яка живе тут вже майже рік. Вона разом з чоловіком, донькою та онукою переїхала до Тернополя з міста Краматорськ (Донеччина) наприкінці березня. Нам розповідає, покидати свій дім було важко, але все робили задля онучки, яка лякалася і плакала після кожного вибуху.

У Краматорську були постійні вибухи, постійний страх і тоді ми отримали пропозицію від знайомої поїхати на Львівщину. Там був невеликий приватний будинок, де ми могли пожити. Ми не встигали до комендантської години й дорогою вирішили заїхати у Тернопіль, щоб заночувати. Просто шукали в гуглі прихистки і нам висвітився «Карітас». Вони нас прийняли. Ми як зайшли у приміщення, то такої кількості людей я ще не бачила. Зайняті були і кімнати, і спортивна зала, і зала для конференцій. Нам виділили матраци і ми спали в залі для конференцій. Нас забезпечили їжею, засобами гігієни. Це дуже зворушливо, коли сторонні люди про тебе так турбуються, — каже пані Любов.

Спроба поїхати та залишитися на Львівщині виявилася невдалою. Зі слів Любові Єременко, в запропонованому будинку відсутні засоби обігріву, а будівля потребує ремонтних робіт. Залишатися з малою дитиною там було нереально, тож довелося повернутися в «Карітас», де їх знову гостинно прийняли.

Нам пощастило, що за час від’їзду до Львова ніхто не зайняв наші місця в залі. Тому ми приїхали, нас вчергове нагодували і залишили жити. Я розуміла, якщо молодь ще може знайти роботу, то я пенсіонерка з інвалідністю. Аби не сидіти без діла, почала волонтерити разом з працівниками благодійного фонду. Десь щось прибрати, помити. Якщо треба, то і попрасувати. У перші місяці до нас привозили багато гуманітарної допомоги. То ми допомагали дівчатам все розкладати, перебирати, фасувати. Таким чином я хочу віддячити добрим тернополянам за все те, що вони для нас зробили, — розповідає співрозмовниця.

Родині Єременко вже виділили окрему кімнату. Проте наразі пані Любов там проживає одна. Адже чоловік повернувся до Краматорська, а донька з онукою тимчасово переїхали до Дніпра. Жінка додає, 2022 рік видався занадто складним для неї. Але в Тернополі їй подобається і вона вдячна людям за теплу зустріч.

Так вийшло, що мій син евакуював людей з Ізюма і потрапив у полон до окупантів. А чоловік доньки загинув під Маріуполем. З сином вже все добре, а ось батька онучці вже не повернути. Зараз тривають суди, дуже все важко. 2022 – рік болю для нас. Це вторгнення зруйнувало наше життя, наші мрії, — додає Любов Єременко. — Я не знаю, що було б з нами у Краматорську, якби ми не приїхали до Тернополя. Мені дуже подобається у Файному місті, воно зелене, сучасне. Та після Перемоги я хочу повернутися додому. Тому щодня молюся, щоб наш будинок вцілів.

Серед тих, хто отримав гідний прихисток у Тернополі й родина Юрасових. Жителька тимчасово окупованої Херсонщини Катерина приїхала у Файне місто разом з 15-річним Олександром та кількамісячним Артемчиком. Спочатку вони майже два місяці жили на території Благодійному фонді «Карітас», а після взагалі вдалося знайти для них безкоштовний будинок.

Команда «Карітасу» огорнула нас теплом і турботою. Нам одразу надали всі умови для комфортного проживання, надали окрему кімнату, бо маленька дитина. Нас годували, допомагали у всьому. Треба речі – дали, треба їжа – дали, аналогічна ситуація із всіма побутовими речами. Ми тут жили і нічого не потребували. Я постійно думала про оренду квартири, бо розуміла, не ми одні потребуємо такої допомоги. І тут в один прекрасний день підійшли дівчатка з «Карітас» і сказали, що є безкоштовне житло у Тернополі, – каже Катерина Юрасова. – Господарка зателефонувала до організації і запитала, чи немає у них людини, яка потребує житла і зможе платити лише за комунальні послуги. Ми погодилися. Тоді волонтери допомогли нам перевести всі речі і заселитися. Будинок дуже гарний, там є все: від столових приладів до меблів та побутової техніки. Ми дуже задоволені та щасливі.

Ми вже як одна родина

Команда Благодійного фонду надає тимчасове житло переселенцям від першого дня вторгнення. Аби допомогти більшій кількості людей, під шелтери виділили не лише кімнати відпочинку, переобладнали спортзал та залу для конференцій, а також і соціальну квартиру. Зі слів соціальної працівниці Тетяни Калиняк, підготовка була шалена. Адже щогодини до них зверталися люди з проханням про допомогу.

Ми в перший же день вторгнення дали на сторінці допис про те, що «Карітас Тернопіль» готовий приймати переселенців. І одразу прийнялися за роботу. Наша команда розуміла, кількість ліжок замала, тому почали стягувати в зали каремати і спальні мішки. Також у нас було трохи постільної білизни, рушників, засобів гігієни і базовий запас продуктів. Кілька десятків років у нас функціонує соціальний гардероб, то ми розуміли, що з речами проблем не має бути. Поки ми облаштовували ліжко-місця, наші кухарі готували їжу, постійно був в наявності чай та печиво. Люди прибували і прибували, ми їх реєстрували й заселяли, — каже пані Тетяна.

Деякі переселенці зупинялися в «Карітас» лише на кілька годин, аби відпочити з дороги, перекусити, прийняти душ та їхати далі. А є люди, які жили по кілька місяців чи навіть майже рік. Без уваги, гуманітарної допомоги, гарячих обідів та ліжко-місця не залишали нікого.

Були випадки, коли на територію заїжджали цілі автобуси з переселенцями, вони куштували печиво з чаєм, трохи відпочивали і їхали в інші міста, в інші країни. Автобуси з переселенцями потрапляли й на гарячі обіди до нас. Якщо їм треба були подушки та ковдри, то давали. Бо розуміли, люди залишилися без нічого. Люди розповідали нам різні історії, було моторошно їх слухати. Скільки всього вони пережили, — наголошує соціальна працівниця.

Волонтерську роботу фонду підтримали і пересічні тернополяни. Вони майже одразу почали привозити до «Карітасу» одяг, продукти харчування, постільну білизну, матраци. Тобто все, що могло знадобитися переселенцям.

Ми були здивовані наскільки швидко люди реагували на наші прохання про допомогу. Пам’ятаю, як з області привозили навіть курей, корів, свинину та різну консервацію. І все це переселенцям, щоб людям було що їсти. Я не знаю, як би ми були без підтримки звичайних людей. Вони молодці, не кинули переселенців в біді, — розповідає співрозмовниця.

Щодо умов проживання, то одночасно фонд може прийняти до 40 переселенців. У кожному шелтері є душ з гарячою водою, вбиральні, ліжка та шафи. Оптимальний термін проживання – 30 днів. Проте інколи роблять виключення.

У «Карітасі» зараз є до 25 спальних місць. І в квартирі одночасно можуть проживати 12 людей. Тобто, місця для проживання є. І якщо ми бачимо, що в людей безвихідна ситуація, то нікого не залишаємо в біді. Від серпня переселенці можуть жити в нас не більше як місяць. Ми даємо їм 30 днів, щоб відпочити, зробити необхідні документи і знайти роботу, — каже пані Тетяна. — Якщо питання з документами затягується або це літні люди, люди з інвалідністю, то залишаються на довший термін. Переселенці в нас можуть отримати гуманітарну допомогу та триразове харчування.

Наші двері відкриті для переселенців

Попри те, що повномасштабне вторгнення триває понад рік, благодійний фонд готовий приймати нових переселенців у своєму приміщенні. Для цього варто звернутися в заклад з довідкою ВПО або показати інші документи, що підтверджують внутрішнє переміщення через бойові дії.

Ми отримали фінансування на ремонт шелтера на вулиці Куліша. Будемо робити кращі умови для наших переселенців і там. Переважно зараз до нас звертаються літні люди чи люди з інвалідністю. Їм важко, дуже важко. Вони собі жили вдома, наживали майно і в один момент все втрачають. Винаймати житло у Тернополі дорого. В більшості мала пенсія, то як їм жити? Є й матусі з маленькими дітьми. То ми також їм робимо виключення і вони живуть довше. Але на місяць часу приймемо всіх. Ми відкриті для людей і готові допомогти їм у важку хвилину, — каже Тетяна Калиняк.

Наразі випадків, коли місцеві жителі просто так надають своє житло у користування, дедалі менше. Натомість працівники «Карітас» наголошують, не варто це асоціювати з байдужістю та втомою людей від переселенців. Більшість просто вже не мають можливостей, адже у 2022 році пожертвували і батьківські будинки, і дачі в селах.

Нам багато людей дзвонили і пропонували переселенцям свої будинки у селі, а інколи навіть в Тернополі. Вони казали, що в будинках є грубка, а до неї і вже заготовлені дрова. Не до всіх приміщень провели воду, тому деяким переселенцям доводилося користуватися криницею. Наші місцеві не просили коштів за оренду, а тільки сплачувати за комунальні послуги. І звичайно ж, щоб в будинку та дворі був порядок. Зараз вже менше таких пропозицій, але вони є. Люди довіряють нашому «Карітасу» і знають, що ми пропонуємо їх приміщення тільки порядним людям. Скільки вже разів ми рекомендували людей і ще жодних скарг ми не отримували, — розповідає Тетяна Калиняк.

Якщо ви переселенець і не маєте місця для тимчасового проживання, то звертайтеся до команди Благодійного Фонду «Карітас Тернопіль» за телефоном: +38 068 949 2949.

А також можете самостійно приїхати в офіс у Тернополі, що знаходиться за адресою: вулиця Замонастирська, 1.

Довідка:

За рік вторгнення «Карітас» прийняв майже 1000 переселенців на довготривале проживання і кілька тисяч на короткотривале. Більшість людей заїжджали до благодійного фонду, аби відпочити, поїсти і рушали далі.

Якщо говорити за всю область, то одночасно на Тернопільщині проживали 150 тисяч переселенців. Зараз в області є місце для прийняття ще 5000 внутрішньо переміщених осіб. Про це повідомляє речниця Тернопільської ОВА Ганна Василенко.