Як комуністичні атеїсти намагалися знищити пам’ять про святого Миколая

Сьогодні це – улюблене свято не тільки української дітвори, а й дорослих. Адже, прокинувшись вдосвіта, ми знаходимо під подушкою ті «миколайчики», на які заслужили впродовж року.
У народі побутує леґенда, що в ніч із 18 на 19 грудня св. Миколай ходить у супроводі ангелів і роздає слухняним дітям подарунки, кладучи їх під подушку, а неслухняним лозиновий прут. На свято Миколая діти прокидаються вдосвіта і знаходять під подушкою ті “миколайчики”, на які заслужили впродовж року. З часом діти почали писати листи святому, в яких перелічували добрі справи, просили пробачення за погані і писали, який саме подарунок хочуть отримати.
Напередодні Миколая багато тернополян встановлюють різдвяну ялинку. На Тернопільщині це свято відзначають дуже урочисто. Адже на честь св. Миколая названо багато храмів, є каплички і фігури. Святий Миколай – покровитель дітей, студентів, водіїв, моряків, рибалок, мандрівників та подорожніх.
Також цей день вважали останнім у році, коли необхідно роздати всі борги. Якщо цього не зробити, то в прийдешньому році сім’я буде бідувати. Українська приказка говорить: «Якщо ти мені не віддаси до Миколи, то вже не оддаси ніколи».
Отже, помандруємо населеними пунктами з назвами Миколаївка. У Бучацькому районі село Миколаївка вперше згадане у 1850 році. Перший житель, який переселився із села Губин на пагорби, звався Миколаєм, від цього і пішла назва села.
Є ще хутір Миколаївка, який належить до села Лисичники Заліщицького району. У 1952 р. тут налічувалося 17 дворів з населенням 56 осіб.
У церкві Пресвятої Трійці с. Красне Гусятинського району є відреставрована в срібному окладі чудотворна ікона святого Миколая. Чудотворна ікона Св. Миколая також є й у однойменному храмі с. Печірна Лановецького району.
Оскільки Миколай був один із найшановніших святих, його фігури були встановлені у понад сотні населених пунктів краю. Тому за часів комуністичного атеїзму після фігур Божої Матері нелюди-атеїсти найбільше знищили фігур святого Миколая, намагаючись стерти з пам’яті галичан навіть його ім’я, бо «дєдушку мароза» аж ніяк не приймали галичани, а продовжували вшановувати св. Миколая.
Нині фігури святого Миколая-Чудотворця є у с. Лапшин (1994 р.) Бережанського району, у містах Копичинці та Хоростків, с. Самолусківці (за кошти односельців-емігрантів з Канади) Гусятинського, селах Пилява (1904 р., у 1950-ті рр. зруйнована, 1992 р., реконструйована), Язловець (1992 р.) Бучацького району, Буряківка, Іване-Золоте, Нагоряни, Ставки, Солоне (1992 р.) Заліщицького, м. Збараж, Залужжя (поч. 20 ст., за часи атеїзму зруйнована; відреставрована і встановлена поблизу місцевої школи у 2015 р.), Нижчі Луб’янки (поч. 20 ст., у центрі села), Мала Березовиця, Стриївка, Травневе, Чагарі-Збаразькі, Чернихівці (поблизу дороги, що веде на с. Охримівці) Збаразького, смт Залізці, Білківці (1990 р.), Вертелка, Городище, Гаї-Розтоцькі, Жабиня (1881 р.), Панасівка, Ренів (споруджена молоддю села в 2005 р.) Зборівського, Голгоче і Старе Місто Підгаєцького, Дарахів, Ладичин (1886 р., фундатор – Іван Зелінський), Сороцьке Теребовлянського, Дубівці (на подвір’ї церкви, пошкоджена), Йосипівка (1870 р.) Тернопільського, Шманьківці Чортківського районів. Також у м. Бережани на вулиці Т. Шевченка та інших населених пунктах краю.
Фігури святого Миколая були встановлені у селах Тернопільщини й на відзнаку різних подій. Наприклад, у селі Дітківці Зборівського району встановлена на честь скасування панщини. У селі Глещава Теребовлянського району фігуру св. Миколая спорудили на кошти селян у 1861 році, коли страшна інфекційна хвороба забрала десятки життів. Саме тоді селяни вирішили поставити пам’ятник св. Миколаю. І сталося чудо – хвороба відступила. За часів комуністичного режиму фігура була знищена, відновлена у 1998 році.
Атеїсти нищили не тільки фігури св. Миколая, а й церкви, названі на честь цього найулюбленішого святого. Так, у смт Коропець церква Святого отця Миколая, збудована у 1786 році, перебувала на обліку як пам’ятка архітектури, але і це не зупинило войовничих атеїстів. У 1964 р. її знесли відповідно до рішення виконкому Тернопільської обласної ради депутатів трудящих.
Але з пам’яті народу віру стерти неможливо. Тому зі здобуттям незалежності фігури, храми, каплички не тільки відновлювали і реставровували, а й споруджували нові. Нині над всією Тернопільщиною святково лунає: «А хто, хто Миколая любить?..»
Що ж на «миколайчики» і подарунки залишилося чекати зовсім недовго і будемо сподіватися, що лозинового прута ми та наші діти не отримаємо…
Віктор КАРПОВИЧ