Володимир Гой – людина, яка все життя присвятила формуванню архітектурного обличчя Тернополя

4 лютого у кафе «На пошті» відбулася імпреза світлої пам’яті Володимира Гоя «Мрії, час, реалізація». Людина, яка все життя присвятила формуванню архітектурного обличчя нашого міста. Аби згадати цю непересічну особистість, завітали друзі, родичі, архітектори.

Вечір зорганізував його син Богдан Гой. До речі, двоє синів Володимира Гоя – Богдан та Олег – перейняли батьківську естафету, обрали своїм фахом почесну професію архітектора.

Володимир Гой народився 7 квітня 1957 р. У 1974 р. вступив на архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту. Успішно закінчив навчання у престижному виші і повернувся до Тернополя. Творчу роботу розпочав у філіалі інституту «Діпроцивільпромбуду», де розробляли документацію з будівництва житлово-громадської інфраструктури Тернопільщини.

У 1979 році Володимир одружився теж з випускницею львівської архітектурної школи – Ритою. І вже у 1981 році реалізували перший спільний проєкт для нашого міста – в’їзний знак з боку вул. Бережанської у вигляді символічної «брами до міста». Він був одним із переможців загальноміського конкурсу. І хоча посів лише 2-ге місце – саме цей знак тепер зустрічає гостей нашого міста.

У 1983 р. Володимир Гой в складі авторського колективу здійснював реконструкція центрального стадіону Тернополя. Саме він запропонував консольні трибуни північного та південного секторів цієї спортивної арени. У 1984 р. на відкритті оновленого стадіону його вже вітали як автора споруди. Вона стала важливою архітектурною оздобою головної вулиці Тернополя.

У 1985 р. Володимир Гой спільно з дружиною перемагає в обласному конкурсі на проєкт будівництва Станції юних натуралістів – «Будинку природи» у новоствореному Гідропарку. У 1987 р. мало розпочатися будівництво Палацу піонерів, але у зв’язку з розпадом Радянського Союзу будівництво завмерло. Натомість звели торговий центр «Орнава».

1990-ті були важким періодом не лише для молодої країни, а й в житті архітектора. Він важко пережив втрату коханої дружини. У цей час Володимир активно працював над проєктами розбудови вул. Митрополита Шептицького. Запропонував велику кількість варіантів проєкту готельно-торгового комплексу на цій вулиці.

У цей час реалізується один з невеликих за розміром об’єктів – дитяче кафе «Женя-Женєчка» на вул. Сагайдачного.

Так само невеликим за масштабом, але важливим був проєкт Пам’ятного знаку до 2000-ліття Різдва Христового. Його Володимир Гой пропонував розмістити на зелених терасах, що спускаються від готелю «Тернопіль» до ставу. Проте проєкт не був доведений до завершення.

Початок XXI ст. позначився в Україні активним розвитком житлового будівництва. Володимир Гой спершу реалізує проєкти кількох житлових будинків на вул. Будного для компанії «Тернопільбуд».

У 2009 р., одержавши перемогу у конкурсі на забудову ділянки на розі вулиць Бандери-Протасевича, Володимир Гой будує перший об’єкт багатоквартирного житлового будівництва нового типу – житловий комплекс «АРГО». Згодом цей об’єкт був відзначений як один із кращих житлових будинків на щорічному конкурсі Національної спілки архітекторів України.

Важливою сторінкою у творчості Володимира стала його співпраця з будівельною компанією «Креатор-Буд». У цьому творчому тандемі були реалізовані проєкти житлових будинків «Батерфляй» на вул. Куліша, «Старий парк» на розі вулиць Бандери і Шухевича, частково комплекс «Садове місто» на вул. Злуки та багато інших.

На жаль, 4 квітня 2014 року, за три дні до 57-річчя, серце архітектора зупинилося.

На пам’ятному вечорі його син Богдан Гой відповів на кілька запитань гостей. Зокрема, чому на площі Героїв Майдану не добудовують бібліотеку, зведення якої розпочалося ще в 1986 р. Думка Богдана Гоя полягала в тому, що якби бібліотеку якимось дивом відновили, місто лише б збагатилося. Тут можна було б зробити культурний центр. Частину цього величезного приміщення, наприклад, віддали б під бібліотеку, частину – під музей.

Сумно і прикро, що в Тернополі знакових проєктів стає все менше. В’їзний знак у Тернопіль і фасад центрального стадіону спотворюють рекламні вивіски.

Також Богдан Гой розповів про спільний проєкт – свій та батька Володимира – клініку «Моне». Наприкінці вечора він жартома розповідав про рідне місто Тернопіль – зручне і комфортне. Коли приїжджає сюди зі Львова, у нього виникає бажання пройтися ошатним містом, потім проїхатися власним автор і лише в останню чергу сісти  в громадський транспорт.

Тішить, що архітектурні ідеї Володимира Гоя продовжують жити у нових проєктах його учнів та синів. Тернопільські будинки, споруди, громадські і соціальні об’єкти будуть завжди пам’ятати свого автора.

Оксана ВОЛОШИНА, Богдан ГОЙ