«Верхівка літа»: Петра і Павла в традиціях і чому цього дня перестає кувати зозуля

Цьогоріч за новим церковним православним календарем 29 червня – День славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла. Цього дня закінчується Петрів піст, який встановлений на згадку про святих апостолів, їх служіння та страждання. За переказами апостоли Христові Петро і Павло відійшли до Господа в один день. Святого Петра розіп’яли головою вниз. Святому Павлові, як римському громадянинові, відтяли голову.

На честь святих Верховних Апостолів Петра і Павла на Тернопільщині названо понад 50 храмів. Усі вони мають свою неповторну історію, багато з них перебудовані з костелів чи зведені на їх місці, куплені і перевезені з інших населених пунктів краю, є пам’ятками архітектури. Унікальними є церкви – у с. Йосипівка Тернопільського району (дерев’яна, збудована на острові посеред ставу), у місті Чортків (катедральний собор Верховних апостолів Петра і Павла, Бучацької єпархії УГКЦ, збудований у вигляді тризуба), монастирська церква св. Апостола Петра на вулиці Володимира Великого у Тернополі відома тим, що Різдвяну шопку, яку щорічно тут встановлюють від 2005 р. вважають найбільшою в Україні, у храмі також зберігаються мощі святих Петра і Павла.

На Тернопільщині є село Павлів на Бережанщині та Петриків біля Тернополя.

Апостол Петро – покровитель рибалок, пастухів, слюсарів, гончарів, годинникарів, ковалів. Павло – покровитель пекарів, ремісників, перекладачів, лекторів, вчителів іноземної мови, туристів.

У день Петра і Павла було прийнято вшановувати і пригощати пастухів. Також господині цього дня годували корів травами з жовтими квітами, щоби вони «давали жовте молоко» (жирне).

Рибалки ж у це свято моляться про успіх в рибній ловлі святому Петру, який вважається покровителем рибалок. А от апостолу Павлу моляться про процвітання бізнесу.

Наші прадіди вважали, що брати шлюб на «Петра і Павла» неможна, бо життя молодят буде нещасливим.

До свята  Петра і Павла наші прадіди прибирали садибу, підбілювали та підфарбовували хату, вішали чисті рушники. Господині намагалися зробити перші зажинки ячменю з нового врожаю і освятити в церкві обрядовий хліб, навіть якщо зерно ще не зовсім достигло.

На церковну службу йшли з квітами й віночками, окрасою котрих були червоні маки. Ритуальною стравою були мандрики. Випікали ці коржики із пшеничного борошна, зібраних під час Петрівки сколотин та перевареної сироватки, а також додавали сир та яйця. Назву випічки у народі пов’язували з легендою про мандрування світом апостолів Петра й Павла, у яких зозуля вкрала одного «мандрика» і за це її Бог покарав – саме о цій порі вона перестає кувати. Але якщо її кування чути було й після свята Петра, то вважали, що це до нещастя.

Свято Петра і Павла символізувало настання літа та початок підготовки до осені. У народі це свято називали «Петрів день» і вважали його «верхівкою літа». 

Тож святом нас! Бо усім ми були якщо не рибалками, то пастушками… І просімо Первоверховних здоров’я для наших родин, а для України перемоги і миру!