Венеційські коралі Ліліани Антонів

Вона – львів’янка, але коли побачила нашу борщівську вишиванку, відразу захопилася нею раз і назавжди. І, як людина творча, почала творити до неї оригінальні аксесуари – коралі з венеційськими розписами…

Три стихії – дім, робота, творчість

Батько Ліліани був архітектором і вона вважає, що творче начало у неї саме від нього. Але сама вирішила не обирати цей фах, бо, окрім творчості, архітектура вимагає точних розрахунків. Тому перевагу віддала львівському медичному,  де зустріла свою долю і разом з чоловіком нині працюють у стоматологічній клініці родини Антонівих. У подружжя двоє дітей – 23-річний син Андрій, також стоматолог, і 15-річна донька Оля.

Цікавлюся у пані Ліліани, чи її творче захоплення ще з студентських років. Каже, що ні, бо в медінституті треба було витрачати весь час на навчання.  А от,  коли донечці було півтора року, мама вирішила взятися за творчість.

Усе почалося з дизайну власної квартири

Ліліана каже, що коли вирішили для помешкання купити міжкімнатні двері, то зрозуміла, що все якесь не таке, стандартне, шаблонне. І вона взялася за розпис по склу.  Далі були світильники, панно, картини, вітражі.  Для себе, для родичів, для знайомих.

А потім Ліліана побачили неповторну борщівську сорочку, почала відвідувати школу борщівської вишиванки у Тернополі. А якось попросила відому колекціонерку борщівського вишиття Віру Матковську сфотографувати свою колекцію, щоб спробувати перенести ці взори на скло…

За коралі – два воли

Потім була зустріч з власницею етногалереї у Львові Роксоланою Шемчук, де Ліліана побачила чудові венеціанські вироби, тобто розпис склом по склу.

Колись венеціанські скляні намистини продавали у всьому світі. Венеціанку полюбили і дівчата на Західній Україні. Але то було дуже дороге задоволення – низка венеційки вартувала два воли.

Таке намисто нині є антикваріатом. Користується значним попитом у колекціонерів.

Співзасновниця школи борщівської вишитої сорочки Лариса Овчарук якось запропонувала Ліліані  спробувати виготовляти намистини під венеційський стиль. Народна майстриня зустріла таку пропозицію дещо насторожено, сумнівалася, чи  зможе повторити надбання колишніх майстрів.  Але зрозуміла, що борщівські сучасні сорочки є недовершеними без венеційських коралів. І взялася експериментувати. Наносила на скляні намистини кольорове різнобарв’я.

«Моє намисто тепер жінки використовують не лише для борщівської сорочки, а й як дорогий та елегантний аксесуар для багатьох видів одягу. Хтось просить виготовити виріб якоїсь певної кольорової гами, хтось з каменів, які підходять за знаками зодіаку», – каже майстер народних ремесел з декоративного розпису Ліліана Антонів.

Вона розповідає, що часто робить копії зі старовинних історичних прикрас, які шукає на старих світлинах в музеях, архівах,  в Інтернеті. Бере участь у виставках,  фестивалях, майстер-класах.

Запитую, чи має у гардеробі вишивану борщівську сорочку. Ліліана каже, що вирішила створити такий  виріб для себе сама. Хоч і не є вишивальницею, але перебирає досвід від колег і уже вишила п’ятдесят відсотків сорочки борщівськими узорами. Вишиванка, виготовлена   власноруч, буде для неї найдорожчою. А от коралів для неї має чимало…