В Бережанському краєзнавчому музеї відкрили виставку “Воїни світла”

На виставці представлено понад 100 картин українських захисників, а також світлини, які показують, з якою любов’ю і захопленням військові з наставниками творили красу рідної України.

Громадська активістка і мисткиня Олена Хмельницька через повномасштабне вторгнення змушена була залишити рідне місто Рубіжне на Луганщині і переїхати жити на Тернопільщину. Тут вона з тернопільським художником Рустамом Давлетовим проводить уроки мистецької краси і душевної розради для поранених воїнів та ветеранів війни, які після важких поранень знаходяться на лікуванні та реабілітації в медичних закладах краю. З їхньою допомогою захисники з усієї України малюють природу рідного краю, краєвиди зруйнованого Бахмута і Маріуполя, портрети близьких людей та побратимів, переносять на полотна свою незламну боротьбу за українську свободу. На виставці Олена Хмельницька представила авторські ляльки-мотанки, в яких поєднала багату культуру Луганського краю і Тернопільщини. Кожна лялька має свою історію, розповідає про талановитих українців, які в час війни згуртувались.

Поруч представлено ще один виставковий проєкт ветерана російсько-української війни з Тернополя Володимира Симанишина “Життя з вірою у перемогу”.

Його твори – це історія мужності, сили духу, глибокої віри та надії, вони є свідченням любові до рідного краю. З початку війни Володимир добровольцем пішов боронити Україну, воював на Луганському та Бахмутському напрямках, під час боїв отримав важке поранення, внаслідок якого втратив кисті обох рук. Це не зламало воїна, попри всі труднощі під час реабілітації з допомогою Олени Хмельницької він почав малювати. Згодом, завдяки підтримці медиків та благодійників йому зробили біонічні протези в американській клініці. Українська діаспора в США з квітами і короваєм, синьо-жовтим знаменом зворушливо зустрічала тернопільського воїна та інших українських захисників, дякувала за їхні подвиги та нескореність духу.

Володимир вдячний тернополянам та всім добрим людям, які збирали кошти на його протезування. Свою вдячність чуйним благодійникам та медикам він передає у мистецтві, яке світлим промінцем надії кличе творити добро. На його картинах – ласкавий образ мами Надії, яка допомагала йому в найтяжчих випробуваннях, також зворушують передані на полотні наслідки війни і радість життя. Разом з Оленою Хмельницькою він провів у Бережанах “Урок людяності”, щоб розказати молоді про мужні вчинки українських бійців та важливість патріотичного виховання, про свою почесну місію – захищати рідну Україну у найважчий воєнний час.

Також раніше картини Володимира були представлені на виставці в музеї книги та друкарства України в Києві і Тернопільському обласному краєзнавчому музеї. А ще відбулася зворушлива зустріч воїна з українцями у бібліотеці імені Миколи Бажана у столиці України.

Киянам показали документальний фільм “Творчість як ліки – 2”, в якому режисерка і авторка Світлана Кульчицька розповідає про нашого краянина, незламного воїна Володимира Симанишина, його доброзичливу маму та інших українців, які пережили важкі випробування війни і продовжують нести красу мистецтва у світ, відновлюють емоційний та фізичний стан через силу творчості.

Володимир продовжує творити добро, він є волонтером фонду “З Богом у серці”, який допомагає важкохворим дітям, дарує їм віру і любов до життя. Мистецтво відкрило у ветерана нові можливості і з надією допомагає повертатись до мирного життя, надихає творити красу.