У Тернополі відбулася творча зустріч із поетесою із Збаража Іванною Гриців

Днями у бібліотеці № 5 для дітей ЦБС м. Тернополя відбулася творча зустріч із поетесою із Збаража Іванною Гриців.

Іванна – не лише поетеса, але й активна громадська діячка. За фахом – філолог, вчителька української та польської мов. Зараз вона – зберігачка фондів Музею російсько-української війни та волонтерка у Штабі національного спротиву Збаразького району. Свого часу вона без жалю відрізала свою розкішну косу, аби за виручені кошти придбати дрон. Тепер її коса допомагає «косити ворогів». Як висловилася модераторка зустрічі Наталія Лагода, «духовна міць, працездатність і натхнення – це ті риси, які треба в собі плекати. І самі такі риси притаманні Іванні Гриців». А сама авторка зауважила, що дотримується принципу: «слово, не підкріплене ділом, нічого не варте».

Першою, яку авторка зачитала, стала поезія «Пісня дощу», як відлуння тихому дощику, який справді наче щось нашіптував дрібними крапельками за вікном бібліотеки. Іванна народилася в селі, тож закохана у природу рідного краю, а її вірші наповнені метаформами мальовничих барв, якими матінка щедро ділиться з нами. Потрібно лише уміти їх помічати та цінувати.

Поетеса усім серцем любить свою Батьківщину, тому з її вуст громадянська лірика лунала щиро і невимушено. Особливо вірші про війну, в які вклала весь біль і переживання, бо війна забрала багато її рідних і знайомих, дорогих їй людей.

Наймолодшими слухачами стали восьмикласники Тернопільської ЗОШ № 22. А це саме такий вік, коли молоді серця починають пізнавати першу юнацьку любов. Тому тонка, душевна лірика кохання викликала у них щирий інтерес.

Від обласного літературного об’єднання захід відвідали та виступили Юрій Заяць, Борис Салабчук, Марія Гуменюк, Ольга Іонова-Тимочко й автор цих рядків.

Іванна Гриців презентувала для книгозбірні дві свої поетичні збірки й останню збірку світлої пам’яті поета Володимира Кравчука, якого називає своїм хрещеним батьком у літературі.

Іванна – мати трьох дітей, тож вона змогла підібрати ключі до сердець юних слухачів. А це не так уже й просто, адже діти, як ніхто інший, відчувають фальш і лицемірство. Вона підкупила їх своєю душевністю і щирістю. Вони із зацікавленням та живою радістю приймали її поетичні дарунки. А ще авторка поділилася цінними життєвими порадами, деякі з яких прозвучали у завершальному вірші «Дитині».