У Тернополі презентували збірку віршів “Світло сльози і любові”

Тримаю в руках нову збірку «Світло сльози і любові» поетеси Тамари Гнатович, яку нещодавно презентували у Тернопільській обласній бібліотеці для дітей.

 Обкладинка зачаровує, не можу відвести погляд. Осіння калина, листопадова калина, така рідна, батьківська… Згадую зразу криницю і свою домівку… Розгортаю книжку і поринаю у чистий і світлий світ, яким ділиться авторка з читачами. О, скільки в пані Тамари любові до рідного краю, патріотизму, твердості духу! «Земле рідна, нині сповідаюсь,// Як безмежно я тебе люблю. … // Зігріваєш ти мої печалі// Усмішкою пізніх хризантем! …// Україно, Отчино святая,// Буду я вовік тебе любить!» Далі поетеса зізнається в любові: «Україно, мій роде, мій цвіте!// Ти – мій подих, світання, любов!// Я не можу тебе не любити – // Віддаю тобі серце і кров».

Поезія пані Тамари – жива, барвиста, багатогранна. Ліричний герой чутливий, щирий, правдивий. Багата пейзажна лірика: «Я знову повернулася до вас, // Старенькі верби, як ви тут без мене?», «Сміється з нами літо, мов дитя», «Вже листям пахнуть небеса», «З хризантем грайливо струшує печаль// У жовтневі вірші та осінні думи», «Яблунева небачена віхола – // Пелюстинок незайманий цвіт», «А незабудки все цвітуть// Так, ніби небо тут присіло», «Колише мрії тихе повечір’я».

Краса природи перевтілюється у слово – так народжуються вірші поетеси. Пані Тамара вміло і майстерно торкається серця читача, не залишаючи байдужим нікого. Деякі вірші перечитую кілька разів, насолоджуюся, яскраві образи описаного переносять мене у дитинство, до берегів річки: «Ріка пливе повільно, величаво,// Долинами збираючи росу, // Танцює в хвилях місяць – хлопець бравий,// Неначе гладить дівчині косу». ( Із вірша «Горинь»). Авторка описує красу рідних місцин, а кожен читач знаходить у рядках щось своє, рідне, співзвучне, суголосне його душі. Отака сила Поезії! Отака сила Слова!

А скільки чаруючих рядків інтимної лірики поетеси! О, це – насолода почуттів і слова! «Твій голос теплотою пригорнув,// Здолавши хуртовин круті замети», «Виглядаю тебе із доріг в хуртовині вечірніх каштанів…», «Бо в кохання, що сяє над нами,// Руки лагідні, милий, твої…», «Хай буде лиш вода, і хліб черствий,// І теплі, трепетні твої цілунки», «Твоє вдихаю, милий, щире слово – // Моє натхнення сизо-молоде». Це лиш маленька добірка цитат, якою ділюся з вами. Поезію пані Тамари треба читати і перечитувати, зцілюватися нею, насолоджуватися, освячуватися.

Особливе місце у збірці віршів – для Бога і України. Тамара Гнатович – вірна дочка свого народу, патріотка, борець, щира молільниця. «Молитви промінь сяє у мені», «І знаєш, Боже, що люблю безмежно// Тебе, Вкраїну – і Тобі належу…// Не залишай мене – від лиха збав», «За тебе, Солдате, за тебе// Гарячі молитви мої», «Янголи милі, тримайте нам небо – // Хай освятиться планета людьми!», «О, світе вічний, витканий любов’ю,// Не дай орді змінити вісь півкуль». 

Можна ще багато писати і цитувати, але найбільше почерпнете, коли самі читатимете поезію талановитої поетеси, мисткині Слова – Тамари Гнатович! Щиро вдячна Богу за знайомство і спілкування з Людиною з великої літери – Тамарою Гнатович!

Неля ДРИБОТІЙ