У школу з п'яти років: за і проти

У деяких країнах ЄС діти розпочинають навчання з п’яти років і завершують у 17. Про таку ж ініціативу днями заговорили й в Україні. Зокрема, на своїй сторінці у Фейсбук виконуючий обов’язки міністра освіти і науки Сергій Шкарлет повідомив, що відмова від 12-річної шкільної освіти, про яку повідомляли ЗМІ, – це фейк, а дітям варто розпочинати навчання з п’яти років. При цьому він додав, що поки це – лише ідея.
Шкарлет зазначив, що в багатьох країнах світу, зокрема в США, Великій Британії, Нідерландах, діти розпочинають навчання з п’яти років.
“Сподіваюся на плідне обговорення, адже процес опрацювання пропозицій навряд чи буде швидким, але одностороннім точно не буде, тому що головний пріоритет міністерства – інтереси дітей”, – наголосив Сергій Шкарлет.
За його словами, до питання організації 12-річного навчання у школах України, яке активно обговорюють у суспільстві та експертному середовищі дітей, долучилися вже й дитячі психологи, педагоги, низка політиків і представники ЗМІ: “Така активність вкотре підтверджує запит суспільства, зокрема й батьків школярів, на те, щоб середня освіта в Україні відповідала найкращим практикам світу, була б комфортною, цікавою та результативною для учнів”.
Думки експертів розділилися. Відтак, відома психологиня Світлана Ройз наголошує, якщо діти йтимуть в школу з 5-ти років, то це має бути інша школа, з іншим навчальним середовищем, підходом, стандартами та абсолютно іншими фахівцями й завданнями. А ексрадниця міністра освіти Іванна Коберник переконана, що повернення до десятирічки з 5-денним навчальним тижнем означатиме мільйони недовчених дітей.
Моя дитина зможе
Поки експерти думають, деякі батьки останнім часом все ж виявляють бажання віддати свою дитину до школи у п’ятирічному віці. Дорослі керуються різними мотивами: від впевненості, що дитина вже готова і все зможе, до банального бажання виграти більше вільного часу для себе. Однак у гонитві за раннім розвитком дітей страждають, як не прикро, саме малята.
Як розповіли в одній із загальноосвітніх шкіл, появу п’ятиліток тут пояснюють тим, що батьки прагнуть віддати дитину певному вчителю, якому вони довіряють. Також батьки, діти яких народилися у жовтні-грудні і яким тільки має виповнитися шість, переймаються, щоб  наступного року для їх дитини вже не було надто пізно.
Психолог Олег Покальчук запевняє, що батьки завжди керуються з огляду на власну користь та користь дитини, намагаючись поставити себе на її місце. “Це й збільшення особистого часу батьків, бо чим раніше починається первинна соціалізація, тим менше часу дитина проводить вдома”, – пояснює психолог.
Також віддавати дітей до школи у ранньому віці батьків спонукає бажання думати, що їхня дитина – вундеркінд, майбутній геній, вважає експерт Вадим Васютинський. “Якщо дитина у чомусь робить певні успіхи, то батьки концентруються саме на цих успіхах, оцінюють дуже високо і, як правило, переоцінюють і не помічають іншого”, – наголосив психолог.
Співвласниця Першої дитячої академії FasTracKids, психолог Марина Романенко зазначила, що нині престижно думати, що дитина все зможе. Серед інших причин Романенко називає й велике розмаїття центрів, які навчають дітей читати і писати. “А багато батьків думають, що читати та писати і є вже підготовка до школи”, – нарікає вона.
Аутсайдери та хирляві «очкарики»
Вчителька, у класі якої кілька п’ятиліток, наголосила, що її підопічні у навчанні не відстають від своїх старших однокласників, але при цьому малята менш емоційно стійкі.
Тим часом психологи сходяться на думці, що йти до школи у 5 років – це все ж надто рано. “Але батьки навіть через не сліпу любов, а скоріше через честолюбство, мовляв, наша дитина може, ламають її дитячу долю”, – каже Васютинський.
Як сумний приклад Марина Романенко навела історію знайомої жінки, яка віддала своїх дітей до школи у 5 років. Однак досвід виявився не з приємних, тому своїх онуків вона вже не стала так рано саджати за шкільні парти. Найважче дітям було у підлітковому віці.
“Дитина, що у 5 років, що у 6, мислить майже однаково. Мозок сформований, він працює. Але якщо їй 5 років, а всім у класі 7, це не дуже помітно, а ось коли їй 13, а їм 15 – це дуже помітно, і доволі некомфортно дитині перебувати в таких умовах. Тобто, вона не потрапляє в своє коло, а якщо й потрапляє, то це – рідкісний випадок”, – зазначила психолог.
Можливо, є такі щасливі приклади, припускає Васютинський, коли дитину віддали до школи у 5 років і в неї ніби все було добре. Та чи справді настільки добре, запитує психолог. “Бо щастя людини визначається не якимись  об’єктивними показниками, а її самопочуттям. Я знаю кількох дітей, батьки яких прискорювали їх розвиток. Вони раніше закінчували школу, вступали в університети, успішно закінчували їх, але чомусь потім особливих успіхів не досягали”, – зазначив Васютинський.
Водночас прискорений розвиток дитини загрожує і психологічними проблемами. Це може спричинити комплекс неповноцінності, неврози. Також дитина може стати аутсайдером у колі однокласників. Якщо розумовий розвиток можна якось прискорити, то фізичний – набагато важче, впевнений Васютинський. “Обманути природу набагато складніше. Дитина у 5 років слабша, худіша, дрібніша, ніж її ровесники, і, наприклад, на уроках фізкультури це виявляється. Тоді формується розумний «очкарик», але хирлявий. Особливо це стосується хлопчиків”, – каже психолог.
Романенко звертає увагу на те, що у 5-річному віці ще не повністю сформований хребет, внутрішні органи. “А його змусять дуже довго сидіти. І це  негативно позначиться на фізичному стані”, – зазначила вона, пригадавши статистику радянських часів, коли сколіоз починав розвиватися у 4-му класі. А сьогодні діти вже приходять до школи зі сколіозом.
Варто згадати проблему організації навчального процесу для наймолодших школярів. Оскільки п’ятирічні та семирічні діти будуть відрізнятися зростом, то для п’ятиліток парти мають бути нижчими.
У відповідь на репліки експертів Шкарлет додав:
“Погоджуюсь, що діти в 5-річному віці й діти у 6 років мають абсолютно різні рівні психофізичного розвитку і, дійсно, в організації освітнього процесу до них мають бути також зовсім різні підходи.
Не йдеться про те, що діти в 5 років мають сісти за парти на 35 хвилин уроку. Натомість обговорюють нові форми здобуття знань та набуття компетентностей із подальшою зміною державних освітніх стандартів і програм”.
Маємо надію, що в обговоренні у ухваленні остаточного рішення візьмуть до уваги найголовніше – інтереси дітей.