Та чи має це свято відношення до релігії? Відповідь на це питання дали у Православній церкві України.
У ПЦУ наголосили, святий Валентин до закоханих має такий самий стосунок, як і будь-який інший святий.
“День святого Валентин” 14 лютого – зовсім не церковне свято, хоч і містить у своїй назві слово “святого”. Але справжні, канонізовані Церквою святі на ім’я Валентин у своїх житіях не мають фактів, які би хоч якось були пов’язані з популярними легендами про “покровительство закоханих”, – йдеться у дописі Православної церкви у Facebook.
Що ж не так з легендою про “святого Валентина”?
Відповідно до загальновідомої легенди, святий Валентин нібито “вінчав закохані пари попри заборону жорстокого імператора Клавдія II”. Нібито правитель вважав, що чоловіки, які не мають дружин та дітей, будуть кращими воїнами. Однак ця легенда містить значну помилку у хронології подій, адже за часів життя реальних святих з іменем Валентин, у III столітті, взагалі ще не існувало особливого чину церковного вінчання.
Тоді в Римській імперії шлюб укладався відповідно до громадянських законів, а християни брали шлюб з благословення єпископа. До того ж, заборона на шлюб воїнів регулярної римської армії, яка існувала протягом 180 років, була скасована імператором Септимієм Севером ще в 197 році, тобто ще до описуваних легендою часів.
Що ж святкує церква 14 лютого?
Православна церква за своїм календарем сьогодні згадує пам’ять десятьох святих, серед яких є мученик Трифон, мучениця Перпетуя та інші. Також 14 лютого у цьому році передсвято Стрітення Господнього.
Римо-Католицька Церква цього дня вшановує пам’ять святих Кирила і Мефодія – слов’янських просвітників і покровителів Європи. А в “Римському мартиролозі” (це не загальноцерковний календар, а книга, де вказані місцеві дні пам’яті) 14 лютого вшановується пам’ять ще десятьох святих, серед яких є і святий Валентин.
“Якщо дослідити давні римські мартирологи, то там згадуються щонайменше три святих Валентини. Двоє з цих мучеників постраждали в Римі у другій половині ІІІ століття, і обидва були поховані на Фламінієвій дорозі, але на різній відстані від міста. Один з них був єпископом міста Інтерамна (зараз це м. Терні в Італії), він прославився чудесами зцілень, через які навернув високопоставлених язичників до віри Христової, за що був страчений у 269 році.
Інший мученик Валентин був священником у Римі – більших відомостей про нього немає. А про третього мученика Валентина відомо лише те, що він постраждав у Карфагені”, – розповіли у ПЦУ.
Отже, попри використання імені святого Валентина, міфологія сучасного святкування не має спільності ані з фактами історії, ані з церковною традицією.
