У пошуках дому і щастя 

Люди, наче птахи, літають, перелітають… У пошуках кращого життя, долі чи щастя. Люди інколи мені нагадують птахів… Люди теж мають крила. Мене вони часами болять…

Вечір.

Вечірнє місто втомлене і тихе. Мій час – це вечір, ввечері сповільнюється час, осідають думки, світ преображається.

В домах загорається світло. А значить дім живий, у ньому є дух. Якщо ввечері в домі горить світло, значить там хтось є, хтось говорить, готує вечерю, мріє, сміється, засинає… Дім тоді теж дихає, разом з людьми, набирається їхньої енергетики, емоцій, вподобань…

Людям потрібен дім, як птахам гнізда, як нори лисицям… але і домам теж потрібні люди… щоби жити. Адже пусті доми стають сумними, вони тужать, іноді плачуть, самотнім домам самотньо…

Життя буває таким непередбачуваним, інколи воно викидає нас із наших гнізд, і каже: «Пора». І каже: «Лети!»

І тоді ми летимо, наче птахи, в пошуках нового дому, долі чи щастя…