Повідомити новину

Поширити:

День святої Трійці (П’ятдесятниця, День Зіслання Святого Духа, Зелена неділя) цього року припадє на 23 червня. Трійця – одне з дванадцяти головних православних свят. Свято Трійці прославляє Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. В українській традиції воно поєднане з дохристиянськими Зеленими святами настільки, що зазвичай ці дві назви ототожнюють. Напередодні неділі у суботу ми прикрашаємо («маюємо») храми, подвір’я, оселі зеленим гіллям і лепехою. Також гілками прикрашали ворота чи хвіртки, господарські споруди. А ще встановлювали на городах, щоби був хороший врожай.

Як твердять священники, це робиться у знак того, що Святий Дух оновлює кожну людину, адже людина, яка живиться Святим Духом, починає розквітати, має можливість принести плоди для Христа. Це дуже гарне символічне порівняння. 

Проте ставили в будинки трави ще й з іншої причини. Наші прадіди вірили, що встеливши трав’янистою зеленню підлогу, та прикрасивши домівку, трави, які до часу свята набрали повну силу, зможуть поділитися нею з людьми. Крім того, трави виганяли з дворів і будинків злих духів, захищали сім’ї від лихого ока і хвороб, допомагали одужати слабким і хворим людям і тваринам. Наприклад, що полин, зірваний на Трійцю, захистить дім і родину від нечистої сили, що зірвана на Трійцю м’ята оберігає дітей від поганих снів і переляку. Також наші прадіди збирали росу і використовували її як ліки від різноманітних хвороб.

Наші предки вірили, що свічки, принесені в цей день з церкви, захистять дім і його мешканців від зла і напасті.

До речі, у нашому краї на Борщівщині є село Трійця, на Кременеччині – Духів. Є села, що носять назву Зелене – на Борщівщині, Гусятинщині, Зелена – Бучаччині та Чортківщині, Зеленче – Теребовлянщині, Устя-Зелене – Монастирищині, Зелений Гай – Заліщанщині. У ці дні у багатьох населених пунктах краю святкуватимуть храмові празники.

Того ж дня у багатьох населених пунктах краю священники освятять оселі, криниці, поля і здійснять богослужіння на чотирьох кінцях сіл. Це давня традиція, люди переконані, що Господь почує їхні молитви  і буде добрий врожай, що Свята Трійця, упродовж року оберігатиме населений пункт та його жителів від різних епідемій, війн, градобоїв, повеней, інших природний стихій. Часто дорогою до полів траплялися придорожні хрести, фігури, то священник згадував імена доброчинців, які їх встановили, і промовляв молитву.

 Також була традиція зв’язувати кілька стеблин жита чи пшениці, щоб зерно «зав’язувалося» у колоссі. На Зелені свята йдучи до криниці не можна говорити «пішов за водою», а треба казати «пішов по воду», бо можна потонути.

Наші прадіди через багатство зелені, спів птахів і різноманітні традиції дуже любили Зелені свята, то ж недаремно народна приказка каже: «Бог любить трійцю».

Іван Хреститель.

Має найбільшу пошану серед святих і «Наше Купайло високеє…»

24 червня – Різдво Івана Хрестителя, або, як кажуть у народі, свято Івана Купала. Пам’ять про Івана Хрестителя, або Івана Предтечу, займає у східній літургійній традиції особливе місце. Серед інших святих Іван Хреститель має найбільшу пошану – упродовж церковного року на його честь відзначають аж шість дат, найпоширенішою із них є Різдво і Усікновення голови.

Різдво святого Івана Хрестителя – найбільше з усіх свят на його честь. Це християнське свято збіглося зі святом Купала, яке святкувалося у час літнього сонцестояння 21–24 червня у дохристиянські часи. Наші прадіди вірили, що в цей час все в природі наповнене максимальною живодайною силою. Вода, земля, трави, вогонь… Також в цей період можна загадувати бажання, які обов’язково збудуться.

Івана Купала – мабуть, найнеординарніше українське свято, в якому вдало переплелися язичницькі і християнські традиції.

Святкування починалося звечора і крутилося навколо вогнища. Ця традиція збереглася досі. Цього ж вечора неодружені дівчата гадали на нареченого. Вони плели вінок, кидали його у воду, молоді люди також перестрибували через багаття, хлопці спускали з гори вогняне колесо.

Український літературознавець, фольклорист Михайло Мочульський у рукописній праці «Купальські обряди» про це свято на Тернопільщині писав, що не всюди Купайло святкують в один час. Його справляють 23 червня, також 23 і 24 червня або лише 24 червня. Найбільше – 23 червня, тобто напередодні свята Івана Хрестителя.

Існують численні повір’я, що папороть зацвітає «перуновий цвіт» з 23 на 24 червня на коротку мить лише на Купала, тоді коли б’ють громи і блискавиці (гадали, що надзвичайне напруження в природі під час грому сприяє зацвітанню квітки папороті). Щоб узяти цей чарівний квіт, треба окреслити навколо папороті коло і не оглядатися, доки не зірвеш. За легендами, цвіт схожий на вогонь, який треба заховати буквально собі всередину: через поріз на тілі. А далі не озираючись бігти додому. Наші прадіди вірили, що цвіт папороті наділяє людину надзвичайними здібностями, дає людині мудрість, багатство, силу, кохання, красу. Ботаніки ж вважають, що папороть не цвіте. Проте, закохані в цю ніч знаходять свою квітку папороті – своє щастя.

Наші прадіди вважали, що в цей день «сонце у воді купається», тому й вода, як і вогонь, має очищувальну силу. Побутувало повір’я: хто побачить купання сонця, той цілий рік буде здоровий і щасливий, а котра дівчина у ці хвилини оголеною, скритно від людей «скупається» у росі високого жита чи пшениці, завжди буде зберігати жіночу красу, принадність, щасливо вийде заміж.

Ритуальне купання на Івана забезпечувало здоров’ям і щастям протягом року. По купальській росі качалися – це мало сприяти примноженню життєвої сили. Росою вмивалися, щоб вилікувати очі та шкіру, напували худобу – це мало сприяти збільшенню надоїв. 

Дівчата збирають польові, лісові квіти, пахуче зілля, яке мало чудодійні властивості, ним лікували різноманітні захворювання.

Літнє сонцестояння вважається найкращим енергетично днем, щоб позбутися непотрібних речей та думок, які вас обтяжують. Варто буквально спалити все непотрібне, якщо це безпечно. Якщо ж такої можливості немає, напишіть на папері те, від чого хочете позбутися, і спаліть його. Вогонь уособлює силу, тепло та надію, а його світло проганяє темряву та відкриває нові можливості.

У цю ніч зачинають найщасливіших дітей. Це день зустрічі води та сонця, чоловічого та жіночого начал, ніч священного шлюбу. Тому його вважали найкращим днем для зачаття дітей і для формування пари.

До Івана Хрестителя наші предки зверталися з проханням зцілити від головного болю, під час харчових отруєнь, при спазмах і судомах, черепно-мозкових травмах, епілепсії, з метою влаштування долі дітей, благословення врожаю та хліборобів, освячення пасіки.

Святий Іван Хреститель – опікун аскетів, продавців птахів, пасічників.

То що ж якщо у ніч з 23 на 24 червня здійснюються усі бажання, то загадаймо і ми: «Щоби до кожного українського порога, якнайшвидше завітала перемога». І, звичайно, щоби наступив такий бажаний та очікуваний мир.