Старі хворі вояки – тягар для армії. А для тюрми – годяться?

Їх спроваджують з військових частин, бо з ними більше проблем, ніж користі. Героя цієї публікації навертали з Бережан, потім – з Ужгорода. На третій раз, коли надійшла чергова повістка, Михайло її зігнорував, і ось тепер за це він відбуває трирічне покарання.

Михайлові 56 років, він із села на Чортківщині. Має дружину, троє повнолітніх дітей, внуків. Колись закінчив Теребовлянське культосвітнє училище, працював у сфері культури. Згодом перейшов на роботу в Укртелеком. Але у якийсь час лізати по стовпах (прокладав телефонні лінії) уже не міг – нестерпно боліла спина. Відтак шукав фізично лекші заробітки. Його мати розповідає, що вдома син уже нічого важкого робити не міг. Не міг довго стояти, довго сидіти – так болів хребет. Одна нога коротша, то більше налягав на другу, й вона теж боліла. Словом, слабий чоловік.  Незважаючи на це, він не ухилявся – за повістками проходив комісії, які визнавали його придатним. Він покірно їхав у військові частини, але там давали відкоша, бо кому потрібен такий вояка? Після того лежав у лікарнях – у Чемерівцях, що на Хмельниччині, у Тернополі.

Коли ж Михайло  отримав чергову повістку, то вже нікуди не йшов. І згодом надійшла звістка з поліції – проти нього завели кримінальне провадження. Ось така халепа… Втім, Михайло навіть не являв, що його ув’язнять, причому на довгий термін.

Чому ж хвору людину визнали придатною до військової служби?  На суді голова військово-лікарської комісії свідчила: при огляді 13.05.2023 лікарем-ортопедом виставлено  діагноз: ДДЗХ попериковий остеохондроз з множинними протрузіями дисків. На підставі ст. 64 графи «В», Розкладу хвороб, графи II ТДВ Михайло визнаний придатним до військової служби у військовий час. Лікар-ортопед на суді розповів, що детально проводив огляд, бо чоловік скаржився на біль у спині.  Було здійснено пальпацію, візуальний огляд та на підставі скарг, анамнезу виставлено діагноз.

Множинні протрузії дисків, тобто, як ми звикли говорити, грижі, виявляється, не є підставою для непридатності до військової служби. Загалом, після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов: «Придатний до військової служби»; «Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)»; «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

У Гусятинському райсуді Михайла визнали винним за статтею 336 Кримінального кодексу – ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Михайло як обвинувачений пояснював, що його двічі випроводжали з військових частин, що втретє не з’явився за повісткою, бо боявся за своє здоров’я і життя. Втім, суд призначив йому три роки позбавлення волі. До вступу вироку у законну силу його тримали під домашнім арештом.

Згодом переглядали справу в апеляційній інстанції. Мати Михайла каже, що було сподівання на те, що синові призначать так зване умовне покарання, принаймні так обнадіював адвокат. Але вироку не змінили, і Михайла взяли уже під варту – загалом він у неволі з березня цього року.

Ще була надія на Київ – адвокат оскаржив судові рішення до Верховного Суду. Коли я розмовляла з матір’ю, вона ще не знала, що і ця надія згасла. Верховний Суд розглянув касаційну скаргу і відмовив – залишив попередні судові рішення у силі. Постанову винесено наприкінці вересня, і вона вже оприлюднена у Реєстрі судових рішень. Мати, почувши цю звістку,  лише тихо зітхнула…

За ухилення від мобілізації уже сформовано судову практику – якщо на початку війни більшості ухилянтів призначали покарання з відстроченням виконання вироку та зі встановленням іспитового терміну, то тепер – реальне позбавлення волі. Суди обґрунтовують це тим, що «ухилення від захисту Батьківщини в період воєнного стану під час збройної агресії РФ, свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим. При призначенні покарання суд враховує, що відповідно до ч.1 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. І в умовах збройної агресії з боку іншої держави, Захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено в ч.1 ст.1 та ч.2 ст.50 КК України.»

Михайло вібуває покарання у Коломиївській виправній установі. До нього їздила дружина – дозволяється два довготривалі побачення на рік. Він ходить на роботу, зі здоров’ям кепсько. Півроку із трирічного ув’язнення він уже відбув. Матері не віриться, що синові бути за гратами ще два з половиною роки…

Між тим, ситуація змінюється. Про те, що старий хворий вояка – тягар для армії, уже заговорили на рівні державних інституцій. У публічному просторі жваво точаться розмови про дерективу – обмеження щодо мобілізації чоловіків, старших за 50 років – нібито  дозволяється мобілізовувати чоловіків 50-60 років винятково за окремим мобілізаційним розпорядженням. Тексту цієї дерективи ніхто не бачив – Міністерство оборони у воєнний час не оприлюднює відомчих документів. Хоча, про існування такого документу стверджують чиновники на відповідальних посадах. Так, член комітету з нацбезпеки й оборони Верховної Ради Федір Веніславський підтвердив, що після 50 років мобілізують лише тих, хто має дефіцитні військово-облікові спеціальності.

Однак чоловіки віком 50-60 років усе одно залишаються військовозобов’язаними, наголосив Веніславський у коментарі «УП. Життя». «Військовозобов’язаних віком від 50 років підрозділи фактично відмовляються брати. Якщо у них немає важливої військово-облікової спеціальності, сенсу у їхній мобілізації зараз немає. Але це не означає, що на законодавчому рівні закріплено, що їх не мобілізують. Військовозобов’язаними залишаються всі чоловіки від 18 до 60 років. Рішення про мобілізацію ухвалює Генеральний штаб з огляду на потреби».