Скоро містом доведеться пролітати

До глибини душі хвилює те, що бачу, щодня проходячи вулицями центру Тернополя. Переконаний, що так, як я, вважають тисячі, якщо не десятки тисяч тернополян і гостей міста. Принаймні про це свідчать їхні репліки, коли небайдужі до краси Файного проходять повз чергове одоробло, схоже на кошару для овець, у центрі Тернополя. Навіть не проходять, а протискуються, бо ті «літні обори» для двоногих загородили і тротуари, і проїжджі частини. Отака собі «Європа по-хутірськи».
Скоро доведеться не проходити центром міста, а пролітати над ним. Подумки, звичайно, бо ж дронів, які могли б підняти людину, не маємо… Борони нас, Боже, від такого розвитку подій!
І ще одне. Воно стосується насамперед тих, хто полюбляє сидіти за огорожею у всіх перед очима, щось попиваючи або пережовуючи, або й просто демонструючи себе: ось, мовляв, які ми! Не забувайте, що вартість отого ломаччя, котре оточує вас, і його встановлення-фарбування-прибирання закладене у ціну ваших напоїв і наїдків. Тож кожен ковток віртуально продовжується шелестом купюр у кишенях власників. Чи не занадто дорого обходиться «дихання свіжим повітрям»? Якщо воно, звичайно, свіже, в чому є великий сумнів.
…Мовчки споглядають на все оте псевдоєвропейське викачування коштів із довірливих чи понтуватих відвідувачів наші генії — бронзові Тарас Шевченко та Іван Франко. Чи ж про таку Україну вони мріяли?
Можна по-різному увійти в історію: і збудувавши храм, і зруйнувавши чи спаливши його. Стосовно нашого Файного міста цю відому фразу не зайве переінакшити так: можна і прикрасити його, і спотворити задля поповнення власної кишені. Поки що перемагає, на жаль, другий варіант. Сподіваємося, що ненадовго.
Іван ГАВРИЛЬЦЬО