Сільський хлопець, що прямує за зіркою щастя

Нові акорди  Ромчика Сасанчина
Навесні 2015-го Україна радо зустріла нового володаря  кубка «Голос. Діти 2» – тепер уже усім відомого Ромчика Сасанчина, жителя с. Садки Заліщицького району, учня Львівської музичної спеціалізованої школи імені Соломії  Крушельницької. Тоді  співучий й харизматичний Роман, виконавши низку українських естрадних й народних пісень, підкорив не тільки журі шоу, але й серце цілої країни, отримавши давно омріяну перемогу у такому престижному  проекті.  Слава юного вокаліста, справжнього артиста, тернопільського Луччано Паворроті розійшлася по усіх куточках світу.  Романа стали запрошувати на різноманітні конкурси й концертні програми, вокальні тури й благодійні поїздки. Зокрема, він побував у  Києві, Чернігові, Карпатах , на Волині,  в Запоріжжі, Куп’янську й Хмельницьому… А ще мав чудові виступи у Львівській обласній філармонії та відомому Палаці Потоцьких. Він по-справжньому відчув життя на сцені й за   кулісами, та найголовніше –  зрозумів свої естетичні вподобання у музиці.
Ромчикові пощастило стати героєм обіцяного продюсерами шоу власного кліпу під назвою «Мамина зірка», який відзнято восени того ж року.  Мабуть, чи не вперше, кадровий сценічний образ сільського хлопця, що прямує за зіркою щастя й слави, перевтілився у дещо глибше – розуміння щастя босоногого дитинства й любові рідних, в почуття гордості за своє, українське…
Про те, як змінилась доля самого хлопця, у післярік щедрої на славу 2015-го, спробуємо дізнатись тепер, у такий же весняний  й сприятливий час.
– Я багато зрозумів, багато перейняв нового від чудового тренера Тіни Кароль. А це, передусім, те, що співати потрібного для людей, які тебе люблять, які підтримують і співати потрібно цілим серцем. Поки що так вдається!(посміхається).
Зі слів Романа та його рідних розуміємо, що талант – це тільки один компонент успіху, більша його частка – працелюбство й бажання навчатись. А ще –  цілеспрямовано іти до своєї мети, помічаючи щонайкраще на цьому шляху. За таким принципом й діє юний артист. Ось уже третій рік, як Роман продовжує навчання у Львівській музичній школі. Зізнається: вокальні дані – не єдине, що розвивають у ньому педагоги. Він вправно грає на багатьох музичних інструментах, найбільше акомпанує на гобої й фортепіано. Вдруге Роман  в складі симфонічного оркестру разом з іншими талановитими дітьми підкорятиме Європу. І там хлопець використовуватиме усе багатство своєї душі – мелодію й спів. Про міжнародні тури та про те, що чекає на Романа, ми дізнаємось дуже  скоро, щоб охопити  усю важливість його співочої місії.
Попри ущільнений графік концертних поїздок й навчання, тренувань й самопідготовки, хлопець понад усе мріє, щоб його країна дихала вільно й без кривавих воєн. Адже ті місцевості, де уже побував – на Півдні чи Сході, є невід’ємною частиною кожного українця, а тим паче творчої людини. Хіба ж там не хочеться співати на повні груди? – роздумує вокаліст.
Безперечно, Романові найчастіше хочеться бувати вдома, разом із мамою і татом, сестрою. Попри суворі музикальні будні, якщо не вирушає додому, то рідні  приїжджають до історичного Львова… Часто втомлений, він не перестає займатись улюбленою справою, і уже зазнав як радощів, так складнощів естрадного життя. Та котра професійна справа не потребує зусиль?
Як змінився Ромчик – помітно одразу. В його очах, повних енергії й залюбленості у музику, вогники надії і відповідальності, віра у серці. За те, що уже розпочато, за той талант, яким наділив Господь…
 
Ольга КУШНЕРИК