Село моє – краплиночка на картi…

Уже традиційно влітку на Тернопільщині триває сезон найрізноманітніших свят. Минулого тижня найголовнішим, звичайно, став 19-й Всеукраїнський фестиваль «Дзвони Лемківщини». Але не тільки святкували на Монастирищині. У неділю урочистості відбувалися у багатьох населених пунктах нашого краю з нагоди Дня села.
Найграндіозніше святкували у тернопільській «Маленькій Швейцарії»
Люблю село,
Спитаєте, за що?
Й сама не знаю.
Люблю його я дуже, та й усе.
Можливо, що над ним веселка грає,
Що квітнуть вишні,
Й лан дзвінкий росте…
Такими простими і щирими словами звеличує своє рідне село жителька Чернихівецької громади Наталія Кониш.
Перлина Медоборів, окраса Поділля, галицькі Атени… Саме так можна сказати про Чернихівці. Андрей Шептицький недарма назвав їх «Маленькою Швейцарією», адже тут надзвичайно красива природа, достатня забезпеченість водними ресурсами і родючими грунтами. Доповнюють цю ідилію красиві гори Медобори і Верняцький став. Захоплювався мальовничістю Чернихівців й Іван Франко. Справді, коли живеш в раю – важко оцінити його красу і велич. І лише покинувши рідну оселю, розумієш, що це і був земний рай. Не дивно, що тут серед такої краси природи розквітнув талант багатьох відомих уродженців нашого краю. Як зазначив один з них, голова Української Всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний: «Кожний народ чи людина мають особливі місця, де черпають енергетику для свого буття і прогресу. Для мене – це рідне село. Хоча Чернихівці й святкують 555-річчя, селу, насправді, набагато більше років. Це підтверджують знайдені письмові джерела».
Після святкового Богослужіння розпочалися урочистості та святковий концерт. Перед глядачами виступили артисти художньої самодіяльності та аматорські колективи міста Збараж, сіл Чернихівці та Старий Збараж, ансамбль «Бескиди» (с. Підгородне), гурт «Батяри» (Тернопіль), лауреат всеукраїнських пісенних конкурсів Діана Шрамовят, автор та виконавець власних пісень Ольга Монастирська, заслужений артист України Василь Хлистун, які зігрівали серця веселими, чуттєвими виступами. Діяли атракціони і працювали торгові ятки. День села –це свято, яке об’єднує жителів.
І знову хочеться зацитувати кілька рядків з поезії Наталії Кониш:
Люблю село,
Спитаєте, за що?
Люблю, напевне, за солодку воду,
За спів пташок,
За голубу блакить,
За простоту і доброту народу…
А в Бодаках свято могло б і не відбутися…
Бодаки, що на Збаражчині, багаті своєю історією ще від часів пізнього палеоліту. А назви хуторів, які тут були, – «Кобильоха», «Зімно»…
Я завжди повертаюся сюди залюбки,
У свої рідні та чарівні Бодаки!
А Дня села у Бодаках могло б і не бути. Бо ж потрібно було додуматися у 1947 році голові сільради, щоб написати листа до Міністерства внутрішніх справ з проханням про переселення мешканців села «в східні області Сибіру на нові оселі». Тоді справді могла й бути «біда таки» – саме від цих слів, за переказами, й виводять назву села.
Можливо, й справді прадіди бодаківчан жили бідно, але гості, які прибули на свято, переконалися, що Бодаки доволі не бідне село. Воно вразило своєю гостинністю, недарма ж готувалися до свята увесь місяць.
Під час урочистого концерту виступали місцеві таланти і гості свята. Для малечі організували різноманітні конкурси та забави, працювали атракціони. А найсмачнішим заходом став «вареник-фест». Усі бажаючі мали змогу навідатись до етнічного намету, а також зробити світлини біля фотозони. Ввечері для молоді організували  дискотеку.  На святі справді було весело, смачно та цікаво.
Шануймося, шишківчани…
Нині святкуємо усі – і великі, і малі.
Шануймося, бо ми – односельчани,
На шишківецькій виросли землі.
Хоча й невелике село Шишківці на Борщівщині, але надзвичайно патріотичне і багате на таланти. Розташоване на берегах річки Нічлава, зачаровує природною красою. Багато відомих вихідців з села – літератори, медики, доктори наук – працювали й нині працюють на благо України. Серед них – Богдан Гура, Іван Зушман, Володимир Напастюк, Василь Ожоган, Сергій Попик. Зрештою, у цьому мальовничому селі працював відомий письменник Роман Андріяшик. Справді, саме такі малі населені пункти, дають Україні найбільше талантів.
І минулої неділі шишківчани та гості свята могли у цьому переконатися. Адже День села – це те, що єднає день минулий з днем сьогоднішнім і днем завтрашнім. Надзвичайно яскраво виступали молоді таланти. А гість свята народний депутат Олег Барна пообіцяв посприяти у ремонті доріг.
У краї легенд і переказів
Цікаво, пізнавально та весело відсвяткували Дні села у Могильницях і Вербівцях на Теребовлянщині. Ці мальовничі населені пункти також дали Україні та світу чимало талантів – музикантів, педагогів, вчених, військовиків, господарників. У Могильниці після молебню біля фігури Матері Божої відбувся святковий концерт артистів Центру культури і дозвілля с. Ласківці, арт-групи «Клоуни», гурту «Земляки». Видовищним видався турнір з волейболу, діяла локація дитячих розваг. Гості танцювали та розважалися під живу музику.
У Вербівцях також усе було урочисто і святково – концерт, розваги та ігри для дітей, звучала музика. Зрештою, усе – як годиться.
Ось так весело і гучно вміють у нас святкувати дні села. І ми там віртуально були, мед-пиво пили, по бороді текло, а в роті не було!»
Підготував Віктор КУЛИК