Повідомити новину

Поширити:

Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу обвинуваченого Володимира К. на вирок Бережанського районного суду від 15 березня 2024 року.

Як встановлено місцевим судом, увечері, 29 листопада 2022 року, 49-річний потерпілий Сергій Г. прийшов до свого колишнього однокласника Володимира К., і вони розпивали алкогольні напої. Приблизно о 22 год. між ними на побутовому ґрунті виникла суперечка, в ході якої Володимир К. декілька разів ударив потерпілого –  кулаком по обличчю, ногою по тулубу. Сергій Г. упав, а господар продовжував копати його у різні частини тіла, заподіявши тяжке тілесне ушкодження, внаслідок яких потерпілий незабаром помер. Подія сталася в одному з сіл Тернопільського району.

Вироком Бережанського районного суду від 15 березня 2024 року 51-річного Володимира К. визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого), та призначено 7 років позбавлення волі.

Не погодившись із покаранням, обвинувачений подав апеляційну скаргу та просив вирок місцевого суду скасувати і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Стверджував, що потерпілий прийшов до нього у стані алкогольного сп’яніння уже зі слідами побоїв на обличчі. Також зазначив, що суд першої інстанції в основу вироку поклав його показання, надані на досудовому розслідуванні, хоча під час судового розгляду він не визнав своєї вини.

У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що оскаржуваний вирок повністю відповідав вимогам закону, а висновки місцевого суду про доведення винуватості Володимира К. і кваліфікація його дій – правильні та зроблені на підставі детально досліджених в судовому засіданні й оцінених у вироку доказів.

Так, визнаючи вину Володимира К. доведеною, районний суд правильно врахував показання свідків, односельчан обвинуваченого – продавця магазину, сусідки та дільничного інспектора, які бачили загиблого Сергія Г. перед його смертю, і жодних пошкоджень на його обличчі не помітили. При обшуку житлового господарства Володимира К. на ліжку та долівці кімнати виявили бризки речовини бурого кольору. Крім того, при обшуку, які проводився безпосередньо після виявлення тіла загиблого, Володимир К.  визнав, що між ним і Сергієм Г. виник конфлікт. Також, у ході слідчого експерименту, який проводився із застосуванням відеозапису, Володимир К. у присутності свого захисника та двох понятих детально розказав і показав куди, як саме і скільки разів ударив потерпілого. При цьому повідомлені Володимиром К. обставини побиття потерпілого повністю співпадають з об’єктивними даними отриманих згодом висновків судово-медичних експертиз – щодо механізму заподіяння травм, які призвели до смерті потерпілого. Також за результатами судово-медичної експертизи встановлено, що знайдена на одязі та речах обвинуваченого кров могла належати потерпілому.

Таким чином, сукупність наведених обставин поза розумним сумнівом підтверджує те, що саме Володимир К. у своєму будинку спричинив Сергію Г. тяжке тілесне ушкодження, що призвело до його смерті.

Необґрунтованими колегія суддів визнала і твердження апелянта щодо того, що суд першої інстанції в основу вироку поклав його показання, надані в ході досудового розслідування. Місцевий суд не посилався як на доказ саме на показання Володимира К. органу досудового розслідування й обґрунтовано врахував інше самостійне джерело доказів – протокол слідчого експерименту, який проведений за участю захисника і повністю відповідає вимогам процесуального закону та узгоджується з іншими доказами, в тому числі об’єктивними даними експертних висновків, а тому не викликає сумнівів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів апеляційну скаргу обвинуваченого залишила без задоволення, а вирок Бережанського районного суду – без змін, повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду