«Пам’ятаймо минуле, але живімо майбутнім»

Торік святкування Дня десантника перенесли з 2 серпня на 21 листопада – день святого Архангела Михаїла, який є заступником воїнів України.
Також українські десантники, замість блакитних беретів, будуть використовувати головні убори темно-бордового кольору.
Проте реакція десантників на зміну головних уборів і дату святкування – неоднозначна.

«Рекс» (головне фото – прим.ред.), житель Тернопільщини, 90-й окремий аеромобільний батальйон імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова, кіборг:

 «Я поважаю думку всіх. Проте вважаю, що нам потрібні свої атрибути, які не пов’язані зі злочинним радянським минулим чи ганебним російським.

Мій командир Максим Ридзанович, який в дитинстві проживав у Бережанах, народний Герой України, десантник героїчно боровся у ДАП і носив краповий берет. Загинув у 2015 році. На таких, як він, і мають рівнятись українські десантники. Тому пам’ятаймо минуле, шануймо теперішнє і йдемо в нове українське майбутнє».

Костянтин Цимбал, командир 2-ї роти 34-го батальйону 57-ї бригади ЗСУ:

«Мені важко сприймати ці нововведення. Служив у десантних військах старого зразка. А це – ціла історія.
Що стосується малинових беретів (крапових), то їх дають за великі заслуги. Я ж вважаю, що його не заслужив».

Ірина, лікар 80-ї десантно-штурмової бригади:

«Я служу тільки 2 роки. Тому моє ставлення до цього свята і до змін поки що не сформувалось. А мій чоловік уже давно служить у 80-й бригаді. Для нього дуже важливе значення має блакитний берет. Хоча розуміємо, що під такими кольорами відзначають свято наші вороги.
У нашій бригаді сьогодні не веселяться. Ми згадуємо хлопців, котрі віддали своє життя за Україну».

«Борода», 90-й окремий аеромобільний батальйон імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова, кіборг:

«Я сьогодні ходив на могили до загиблих побратимів-десантників. Для мене – це день пам’яті. Я не стрибаю біля фонтанів, не матюкаюсь, а просто згадую минуле.
Ми поміняли колір беретів, а для чого? У нас прапор – блакитно-жовтий, ми літаємо під небесами, тож нехай і залишиться блакитний колір беретів. Потрібно не колір міняти, а техніку, ставлення до служби в армії, до військових. Теперішнє молоде покоління носитиме крапові берети, що ж, нехай. Це буде новий початок української історії. Проте пам’ять про минуле українських десантників знищувати не потрібно».

«Малий», 80-та десантно-штурмова бригада:

«Мої побратими колись воювали у ДАП. Вони проходили строкову службу в лавах десантних військ, обожнювали свої блакитні берети. Проте більшість із них люблять дивитися російські фільми про бойових десантників, котрі знищують чеченців, афганців. Вони зі сльозами на очах співають «Синева». Хоча ми воювали і воюємо за Україну. Не можна знищувати московських окупантів автоматами і, при тому, любити їхні пісні, фільми. Так ми ніколи не переможемо. Тому сьогодні згадаймо тих, хто загинув за Україну. А 21 листопада – шануймо живих».

«Сармат», 79-та десантно-штурмова бригада:

«Я почав служити у десантних військах, коли почалася війна. Мені подобається малиновий берет і я радий, що ми тепер відрізняємось від московських окупантів.
Я з розумінням ставлюся до своїх друзів, які носили блакитні берети. Проте мені доводилось бачити, як ті ж бувалі десантники під час бою панікували, ховались до сховищ і боялись вилізти під обстріли. А молоді хлопчаки, які тільки прийшли служити у десантні війська і не мали блакитних беретів, під час бою поводились, як герої.
Тому Україні – українське. А сьогодні просто згадаймо загиблих воїнів-десантників».
Олег, м. Тернопіль, 95-та десантна бригада:
«Я воював у 2015–2016 рр., тому негативно ставлюся до того, що в мене забрали блакитний берет. Я воював під цим кольором».

Сергій, 25-та повітрянодесантна бригада:

«Я в десантних військах 4 роки. Розумію, що блакитні берети носить ворог. Він убиває наших хлопців під цим кольором. Тому будьмо українцями і гордо сприймаймо зміни. Пам’ятаймо минуле, але живімо майбутнім».
 
Михайло УХМАН