«Осколок застряг якраз навпроти моєї голови» – військовий з Тернополя

– Кацапи сьогодні влучили в дев’ятиповерхівку, – тернопільський «сокілець», старший солдат Андрій Тимчук з позивним «Сакура» переводить подих. Котру добу він з побратимами боронить Бахмут. На передовій – з перших днів.

Жартує, озвалася кров предків.

Нащадок воїнів УПА

Андріїв прадід та його брати були в УПА. Загинули на Підгаєччині. Серед своїх, констатує «сокілець», затесався зрадник. Видав криївку енкаведистам. Якогось ранку ті влаштували облаву.  «Лісові воїни» боролися як леви. Трималися до останнього. Загинули всі. Той бій, наголошує Андрій, був одним з крайніх в історії УПА.

«Сакура» – гідний нащадок своїх славних предків. Мужньо підхопив естафету визвольної боротьби та вперто продовжує, розпочату ними справу, б’є москалів з натхненням і з усієї сили.

– Мама каже, що я як прадід – запальний, – відчуваю, що на тім боці дроту при згадці про неньку тепло усміхається. – Вона знала, що коли почнеться війна, то не втримає мене вдома. Відчуваю тут її молитву.

До війни «сокілець» активно займався громадською діяльністю, захоплювався східними єдиноборства. За це в 2017-му побратими й нарекли його «Сакура». Прижилося.

Від лютого 23-літній «Сакура» влучно б’є орків. До травня був зв’язковим у чоті «Сокіл» в складі «Карпатської січі». Київ, ізюмський напрямок… Зараз він  – старший солдат 93 Омбр «Холодний яр». Очі й точність артилерії.

«Осколок застряг  …якраз навпроти моєї голови»

Речення «Сакура» завершує …між боями в Бахматі. Відповіді лаконічні й водночас емоційні та глибокі.

Тільки на війні

-…ще чіткіше зрозумів й відчув, за що боролися мої предки.

У пам’ять врізалося…

-…як по нам прилетіла керована ракета й осколок застряг у машині, якраз навпроти моєї голови.

Оснащення окупантів…

-…вражає. У них багато снарядів, особового складу, але вони не мають головного – бойового духу, якого в наших військових удосталь.

Мобілізація в росії…

-…виглядає смішно. Призивають в основному з бідних регіонів не зрозуміло кого, одягають не зрозуміло як… Ось вам і «друга армія світу».

Найгарячіша точка зараз…

-…Бахмут. Це один з основних напрямків, на якому – справжнісіньке пекло. Як сказала моя знайома: «Тут наші військові – «кіборги» якісь». Ця війна – не тільки за територію та душі, а ще й – за ресурси, котрими так марить бункерний дід. Бахмут для нього цінний покладами сланцевого газу, якими можна забезпечити Європу й Україну на багато років. Кацапи все, що мають, – кидатимуть на Бахмут, а ми триматимемо його з усіх сил.

«…повстанемо хіба тоді, коли влада погодиться на переговори…»

Херсон…

-…орки будуть обороняти, хоч всіляко показують, що нібито «відходять, готують місто до здачі». Евакуйовують тисячами людей, а правильніше – викрадають. Кажуть, навіть пам’ятники суворову та ушакову «евакуювали». Грабують місто, тягнуть все, що бачать. Вони триматимуться за Херсон. Але не довго. Взнаки швидко дасться відсутність логістики. Перемога, впевнений, буде за нами.

Б’ють по енергосистемі…

-…для того, щоб українці не витримали, повстали проти війни та скинули діючу владу. Такий в пуйла план. Але він не врахував українського характеру. Нас, як зачепиш, то такого тягла отримаєш, що мало не буде… А повстанемо ми хіба тоді, коли влада погодиться на переговори та припинить війну.

Ядерний удар…

-…не знаю, що в пуйла в голові має бути, аби зважився на нього.  На мою думку – це неможливо. Зараз багато розмов про так звану «брудну бомбу». Шойгу, пишуть ЗМІ, там усіх лякає, що її Київ планує виготовити й кинути… Сам собі, ймовірно, стелить, наперед виправдовуючи злочин русні. Бо, як в народі кажуть, найголосніше завжди кричить той, на кому шапка горить.

Наступ з Білорусі…

-…можливий, бо Лукашенко – це тільки маріонетка пуйла.

Іран…

-…продав безпілотники росії і повинен понести за це найвищу відповідальність.

Китай…

-…завжди був хитрий. Зараз він скуповує ресурси росії за дуже низькими цінами.

Європа…

-… допомагає нам, але не дуже завзято. Є країни, що дають майже все, що треба. Майже…

Сценарій розвитку війни…

-… різний. Від затягнутої – до позиційної. Але завершиться ця війна однаково нашою перемогою!

Коли завершиться…

-…не відомо. Все залежить від поставок ленд-лізу.

Україні зараз потрібні…

-…ППО для прикриття неба від крилатих ракет і «шахідів», а також далекобійна артилерія, засоби зв’язку та артилерійської розвідки.

Мобілізація в Україні…

-…повинна бути, але потрібні люди, які усвідомлюють, для чого вони тут. На передовій не треба тих, кого залякали чи насильно притягнули сюди. Вони не здатні виконувати поставлені завдання. Нехай краще поповнюють бюджет країни на оборону, ніж заважають нам робити свою роботу.

Завдяки «Соколу»…

-…маю справжніх друзів, які завжди допоможуть та підтримають у будь-якій ситуації, а ще – маю навики, які дозволяють вправно нищити ворога тут, на передовій, та виживати.

Вишколи…

-…необхідні просто. І не тільки для молоді, а й для всіх бажаючих. Такої України, такого життя, які були до 24 лютого, та навіть до 2014-го, вже не буде. Кожен українець та українка, незважаючи на вік та професію, зобов’язані вміти захистити свою сім’ю, місто, країну від окупантів. Кожен та кожна повинні володіти зброєю і знати ази надання першої медичної допомоги. А ще – добре вчити історію, аналізувати та робити висновки, щоб не повторяти помилок минулого.

«…будить мене покійний побратим»

Українці дивують…

-…у тилу тим, як волонтерять, як за пару днів – 600 мільйонів на Bayraktar збирають. На фронті – тим, як мужньо та віддано воюють.

Найстрашніше на війні…

-…втрата побратимів.

У найважчі хвилини…

-…рятує почуття гумору. Таких жартівників, як у нас, ще треба пошукати. Уявіть, якось сплю після важкого дня в окопі, аж тут мене, як мама до школи, будить …покійний побратим. Тільки вчора повідомили, що він загинув, убило осколком. А тут… я Заледве дар мови не втратив. І від радості, і від несподіванки.

Тварини на війні…

-…бойові побратими, які заспокоюють і попереджають про атаки завдяки своїй інтуїції. На ізюмському напрямку в нас був рудий пес. Прибіг після одного з обстрілів. Мокрий, брудний… Прижився. Назвали його Рудольфак. І він не про один касетний обстріл нас завчасно попередив… Зараз має добрих господарів у тилу.

Про пристосуванців, мову й країну після війни

Україна ніколи…

-…не здасться, бо ми – сильна нація, яка знищуватиме все на своєму шляху. Як казав великий Джохар Дудаєв: «Найбільша помилка — це знехтувати українців. Порахувати українців слабкими. Скривдити українців. Ніколи не ображайте українців. Українці ніколи не бувають такі слабкі, як вам здається. Не дай Всемогутній Аллах вигнати українців чи забрати щось в українців. Українці завжди вертаються. Українці повернуться та повернуть своє. Але коли українці повертаються, вони не вміють розрахувати силу та застосувати її пропорційно. Вони знищують усе своєю дорогою. Не ображайте українців. Інакше, коли українці повернуться на землю, де поховані їхні предки, то ті, хто живе на цій землі, будуть заздрити мертвим»

Ця війна обов’язково…

-…була б. Рано чи пізно. Допоки існує така агресивна країна-терорист з імперіалістичними поглядами та зазомбованим народом, здатним тільки заздрити, жити в лайні, дивитися телевізор і нічого не змінювати, як росія – доти нікому в світі не буде спокою.

Перемовини…

-…не потрібні. Вони – тільки відтягування часу й можливість пуйлові зібрати сили та знову піти в наступ. Мусимо боротися до кінця, бо маємо єдиний вихід – перемогти!

Ніколи не зрозумію…

-…колоборантів. Якщо їм так хотілося в росію, то чому не поїхали туди, а заважають нам мирно, спокійно й добре жити в такій ненависній їм Україні?

Населення Донбасу…

-…поволі прозріває. Ті, хто за Україну звідси давно виїхали. Решта – чекають на пришестя «русского міра». Але й до них після звірств «визволителів рускоязичних» у Маріуполі, Бучі, а зараз – Бахмуті, починає доходити, ким насправді є кацапи.

Українці, що виїхали за кордон…

-…ті, хто просто так, втікаючи й зараз живе в своє задоволення, вдаючи, що нічого не відбувається, – звичайні пристосуванці, котрі, певне, й не повернуться назад. Ті ж, хто поїхав від безвиході й зараз з усіх сил допомогає усім чим може військовим, – волонтери, котрі обов’язково повернуться.

Моя сім’я зараз

-…в Україні.

Мова…

-…відіграє велику роль в цій війні. Вона як головний пароль. Більшість моїх побратимів були російськомовними, але від початку повномасштабного вторгнення росії стараються говорити українською. Вчать її в окопах. Практикуються.

Україна через п’ять років…

-…Від 2014-го Україна розвинулася в економічному та військовому плані, а так звані ЛДНР не змогли відбудувати й те, що знищили самі. Після ж перемоги ми обов’язково відбудуємо те, що зруйнувала росія та продовжимо активно розвиватися, але вже без такого дурнуватих сусідів як канапи.