Один з когорти великих українців

До 100-річчя від дня народження Романа Смика
 
3 жовтня 2018 року – визначна дата щодо життєпису мецената українського духовного відродження, зокрема,  повернення в Україну забутого імені українського поета, письменника, художника, вченого, перекладача, автора семитомної епопеї “Мазепа” Богдана Лепкого – доктора Романа Смика. До 100-річчя  якого буде встановлена меморіальна таблиця на ратуші в Бережанах.
Прадідівські корені родини Смиків походять з Ценева, що на Козівщині.
Народився Роман Смик 3 жовтня 1918 року в с. Жовчів Рогатинського повіту на Івано-Франківщині в сім’ї священика Петра Смика, який був одружений на двоюрідній сестрі Богдана Лепкого – Ростиславі. Він був третьою дитиною в сім’ї, а два молодші брати загинули: Євген  – в криївці в боротьбі з більшовиками, а Мирон – в битві під Бродами в 1944 році. Закінчивши початкову школу в с. Жовчеві, вчився в Рогатинській, а потім в Станіславській гімназії, яку і закінчив за Польщі.
Перед початком Другої світової війни вчився в Ягелонському університеті в Кракові, а закінчив навчання в Берліні в травні 1945 року, одержав диплом лікаря-терапевта. До Німеччини разом з братом Левком прибула сім’я Смиків, рятуючись від більшовицької окупації. Про ті часи навчання в Берліні згадує Роман Смик в своїй біографії.
«Ми вчилися в Берліні в підвалах триповерхового будинку в травні 1945 року, а на місто скидали бомби американські, англійські та й радянські літаки. Одна впала на будинок, де ми вчилися, зруйнувала, а ми, студенти, Божою опікую залишилися живі. Одержавши диплом лікаря, я чотири роки працював в Німеччині, лікуючи людей різних національностей. В 1950-му році виїхав разом з батьками в Нью-Йорк, а потім перебрався в штат Іллінойс, поселився в передмісті Чикаго. Тут і минули мої роки праці в медицині.
Одружився в 1948 році в Німеччині з Лідою Кожушко з Бережан, яка стала мені вірним помічником в житті, була художником, майстром фарфорового розпису, творчою людиною. Народилось в сім’ї троє синів – Євген, Роман, Марко».
Разом з дружиною Роман Смик почав збирати й оформляти виставку філателістичних і пам’ятних видань в пошанування Патріарха Йосифа Сліпого, який 18 років відбув в більшовицьких тюрмах за відмову перейти на православ’я
Другою великою справою для Романа Смика стала організація фундації письменника  Богдана Лепкого з тих матеріалів, які впорядкував і привіз з Польщі син Богдана Лепкого – Ростислав. З архіву Лепкого було створено музей при фундації в Нью-Йорку.
В Україну д-р Роман Смик приїхав вперше через 50 років як делегат світового медичного симпозіуму у Львові, в 1990-му році. Маючи трохи вільного часу він завітав до села Жуків на Бережанщині на могилу батька Богдана Лепкого  – священика Сильвестра Лепкого. Зустрівся з вчителем Василем Подуфалим, який вже за радянських часів, у 80-х роках, почав відкривати ім’я Богдана Лепкого.
Роман Смик був ініціатором і матеріально допоміг спорудити перший в світі пам’ятник Богдану Лепкому в 1991 році в с. Жуків, а також відкрити музей родини Лепких в селі. З того часу почалася епоха повернення забутого тоталітарною радянською системою імені письменника, поета, вченого, художника, громадського діяча.
Доктор Роман Смик привозив з діаспори друковані  тексти, оригінали живописних робіт, фотографії ікон, які малював Богдан Лепкий, особисті речі письменника – все це дарував Бережанському  музеєві Богдана Лепкого. За матеріальної підтримки д-ра Смика були відкриті пам’ятники в Крогульці, Бережанах, виходили в світ томи творів Богдана Лепкого, пісенники на слова поета, перевидавалася епопея “Мазепа”. Були відкриті меморіальні таблиці в Бережанах, Тернополі на обласній філармонії, на будинку, де жила сестра Богдана Лепкого – Олена, в Жовчеві, в Івано-Франківську, іменем письменника названо вулиці в Жовчеві, Бережанах, Тернополі.
До цієї справи прилучилися науковці Микола Савицький, Федір Погребенник, Роман Лубківський, Микола Жулинський, Микола Ільницький, Роман Коритко, Роман Гром’як, Володимир Качкан, Василь Подуфалий, Надія Волинець, Ольга Пелишок, Надія Дурда, Ліля Зінчук, Богдан Кусень, Уляна Скальська, Ольга Онутчак, Олег Тернопільський, Святослава Ященко, Ярослав Омелян, Богдан Хаварівський.
За самовіддане служіння Романа Смика Україні, греко-католицькій церкві він був відзначений преміями ім. Богдана і Левка Лепких, ім. В.Винниченка, ім. Є. Чикаленка, орденом “За заслуги ІІІ ст.”, його обрано Почесним громадянином Бережан, Жукова.
На 90-му році життя перестало битися серце великої Людини, але в нашій пам’яті він залишається як подвижник, сповнений планів і задумів, готовий стати до великої справи, відгукнутися на біль і потреби своїх краян, світової спільноти.
В пам’ять про життя і діяльність мецената, славного сина України доктора Романа Смика видана у видавництві “Джура” книжка “Лежить на серці доля України”, де зібрані матеріали, статті, фотографії під назвою “Дороги долі”.
Доктор Роман Смик відійшов у засвіти 25 грудня 2007 року. Господь відчинив йому небесну браму на саме Різдво. Похований в родинному гробівці в передмісті Чикаго Коаль-Сіті.
Вічна йому пам’ять.
 
Богдан КУСЕНЬ