Не змінювати герб Тернополя, а демонтувати пам’ятник Пушкіну!

У «Свободі» за 13 липня була надрукована стаття «Чому треба змінити герб Тернополя». Дозволю собі висловити думку з цього питання, як людина, що була причетна до затвердження нинішнього герба Тернополя.
Почну з невеличкої історичної довідки. Коли Тернопіль став вільним містом, 12 грудня 1844 р. австрійський цісар Фердинанд І надав герб і титул вільного королівського міста. Герб був пов’язаний з так званою «Лелівою» Тарнавського: на блакитному щиті – срібляста шестикутна зірка зі сріблястим півмісяцем під нею, над щитом – корона, з обох боків її оточують стилізовані гілки. У різні часи герб видозмінювався і коли почався процес національного відродження, у 1990 році, міська рада оголосила конкурс на новий герб міста. Було створено конкурсну комісію, яка виходила із двох принципів – збереження історичної спадковості і внесення нових елементів з національної історії.
У січні 1991 року журі та архітектурно-художня рада підбили підсумки конкурсу. Переможцем було визнано  проект головного архітектора міста, депутата міської Ради Данила Чепеля. Проект групи Українського геральдичного товариства зі Львова зайняв друге місце і третє – проект тернопільського скульптора Василя Садовника. Проекти герба були виставлені у лютому 1991 року на всенародне обговорення. Тоді ніхто із підписантів нинішнього звернення до міської ради про заміну герба (В. Кухарський, Д. Чернець, П. Голик, О. Варакута, В. Колінець) не висловлювали своїх зауважень. А В. Колінець, як депутат Тернопільської міської ради, проголосував за нинішній герб. Так, на 14-ій сесії міської ради, 28 липня 1992 року, було затверджено сучасний герб міста.  Його основою є чотирикутний щит «Французької форми». На блакитному фоні – зображення тернопільського замку і шестипроменева зірка над півмісяцем, так звана «Леліва» – родовий герб засновника Тернополя Тарнавського. Над щитом у стилізованому обрамленні – тризуб, внизу – напис «Тернопіль». Отож у гербі нашого міста поєдналась історія та сучасність.
Кілька слів про шестикутну зірку Давида («щит Давида») – емблема у формі шестикутної зірки. Дійсно, вона зображена на прапорі Ізраїлю. Але шестикутна зірка є і українського походження, про що свідчать матеріали археологічних розкопок. Наші предки малювали шестикутну зірку за 3 тисячоліття раніше, як виникла зірка Давида. На Лівобережжі знайдено горщики, на яких зображена шестикутна зірка. Про це можна прочитати у книзі Сергія Піддубного «Код України – Русі» (тернопільське видавництво «Мандрівець», 2012 р.). Шестикутна зірка зображена на гербі гетьмана Івана Мазепи, на петлицях старшин Українських січових стрільців.
І про лілію. Автори звернення вважають, що вона нагадує зірку Давида. Вони, вочевидь, забули, що в християнстві біла лілія символізує чистоту і цнотливість, тому вона традиційно зустрічається на зображеннях поруч з Богородицею та іншими непорочними святими. Саме християнство сприяло поширенню лілії в країнах Європи, її наявність була обов’язковою для середньовічних монастирських садів.
Тому поєднувати зірку Давида з гербом Тернополя і порівнювати лілію з шестикутною зіркою означає притягнути проблему за вуха. І це в той час, коли ми маємо повно суттєвих проблем – русифікація українського простору в Тернополі, радикалізація на теренах краю Української православної церкви Московського патріархату тощо. А суттєвим політичним питанням для Тернополя є перенесення пам’ятника Пушкіну – російському поетові, який оспівував загарбницькі війни Росії, прославляв Петра І за нищення України після Полтавської битви. Також важливим для нас є повернення у державну власність Почаївської лаври та передача її Українській православній церкві Київського патріархату. Проблемою є і так звана «хресна хода» московських попів на Київ.
Тож є чим зайнятися активістам і громадським організаціям. І дайте спокій гербові Тернополя.
Павло СЛИВКА, голова комісії з питань культури та національного відродження Тернопільської міської ради І-го демократичного скликання, голова Тернопільського обласного відділу Всеукраїнського об’єднання ветеранів