Не стояли осторонь української біди

Вони не ховалися за спинами інших, а взяли всю свою волю й мужність у кулак і пішли воювати на фронт, захищати від сусіда-агресора те, що за правом належить рідній Вітчизні, за те, за що колись полягли їхні діди-прадіди… На жаль, це не уривок-спогад із нашої історії. Це – сучасність. Перетнувши кордон 21 століття українці знову змушені доводити світові те, що раніше доводили їхні пращури: українці ніколи не бажали чужого, але завжди до кінця відстоюватимуть своє, українське.
15 червня в Тернопільському обласному управлінні лісового та мисливського господарства лісівників-атовців відзначено нагородами за участь в обороні нашої держави від рук російського агресора, за вірність військовій присязі, за професіоналізм і бойову майстерність.
Військовики – старший офіцер відділу цивільно-військового співробітництва оперативного командування «Захід» підполковник Андрій Рисюк та старший офіцер групи морально-психологічного забезпечення та зв’язків з громадськістю Тернопільського обласного військового комісаріату майор Олена Величанська прибули з приємною місією – нагородити лісівників.
«За професіоналізм, бойову майстерність і вірність військовій присязі в ході антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей, – йдеться у витязі з наказу командира оперативно-тактичного угруповання «Луганськ» генерала-майора Валерія Залужного, – за вагомий внесок у зміцнення обороноздатності держави  нагороджено трьох працівників обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України».
Роман Шимків, майстер лісу Вікнянського лісництва природного заповідника «Медобори», Володимир Кондратюк, лісоруб Білокриницького лісництва державного підприємства «Кременецьке лісове господарство», та Микола Данчук, тракторист Скала-Подільського лісництва державного підприємства «Чортківське лісове господарство» – герої нашого часу.
Новоайдар, Щастя, Станиця Луганська, Нетішин, Рідкодуб, Дебальцеве – це ті найгарячіші точки військових боїв, де ступала нога лісівників-атовців із Тернопільщини, де свистіли кулі, де розривалися снаряди, де підривалися міни й чекала ворожа снайперська гвинтівка й гинули побратими на руках. Та незважаючи ні на що, вони не зламалися ні фізично, ні психологічно та продовжують жити й працювати на благо України. Водночас постійно підтримують зв’язок з тими, з ким пліч-о-пліч стояли на важливих оборонних постах держави, відстоювали її та своє право залишатися вільними, адже ніхто тебе не зрозуміє, як той, хто заривався з тобою в землю та промовляв молитви під час чергової атаки ворога забороненою зброєю.
Принагідно було висловлено подяку двом волонтерам – активістці ГО «Логістичний центр допомоги бійцям АТО» Христині Феціці та активісту, координатору ГО «Штаб Національного спротиву Збаразького району», батькові Героя Небесної сотні Устима Голоднюка, Володимирові Голоднюку.
«Один у полі – не воїн, а підтвердженням моїх слів є ваша діяльність, – зазначив підполковник Андрій Рисюк. – Хочу подякувати лісівникам за перекриті щілини, за відремонтовані порти, а головне – за збереження життя. Дякую кожному волонтерові, який долучався до надання допомоги військовослужбовцям оборонних сил України. Саме такими діяннями ви давали нам змогу залишатися нескореними».
«Сьогодні ми відзначили кількох учасників антитерористичної операції на сході, та це – не всі лісівники, хто пішов воювати та, не боячись куль ворога, захищати нашу Батьківщину задля миру і спокою нашої держави. Нам тут спокійно працювати завдяки вам, шановні герої новітньої історії, честь вам і хвала, подяка і шана та низький уклін за відданість і вірність Україні», – звернувся до лісівників-атовців та волонтерів начальник управління Олег Яремко.
Рік і три місяці воював на сході Володимир Кондратюк, рік – Микола Данчук та три місяці Роман Шимків.
Рани від розірваного снаряду не дали побути трохи довше», – ділиться своїми спогадами майстер лісу Вікнянського лісництва природного заповідника «Медобори». Поранило в голову та ключицю. Тривала реабілітація й повернення додому, до рідних і друзів, стало рятівним колом для молодого воїна. Водночас кожен із лісівників-атовців висловив думку, що, незважаючи на те жахіття, яке довелося пережити там, вони все одно за покликом держави знову підуть на фронт – захищати своїх дітей, батьків, Україну.
Прес-служба Тернопільського ОУЛМГ