Намисто тернополянки зачаровує американців і передає тепло та різнобарв’я рідного краю

Майстриня з Чикаго Роксолана Прокопів, яка переїхала в США з Тернополя, створює неймовірне намисто. Її вироби набувають шаленої популярності, адже американці завжди захоплювалися хенд мейдом.

Вперше прочитав матеріал тернопільської літераторки Наталії Волотовської про нашу землячку Роксолану Прокопів у виданні «Ua Modna» ще у 2017 році. Проте лише цими вихідними виявив, що сім’я Прокопів має безпосередній стосунок до мого родинного села Дубівці Байковецької громади. 
Роксолана закінчила юридичний факультет ТНЕУ, відтак певний час працювала юристом.  Згодом одружилася з Максимом, подружжя виграло грін-карту й отримало можливість побачити світ. Більшою мірою цього прагнув чоловік. Для  них було не надто легко покинути усе і розпочати абсолютно нове життя з чистого аркуша, там, де нікого і нічого не знаєш і не маєш, але їм  допомогла  впевненість один в одному.
«Щодо виготовлення намиста, то такої ідеї і навіть мрії не було. Я не думала про те, чи буде це успішно, чи буде це цінуватися, чи сподобаються такі вироби іншим… Мені, мабуть, потрібна була пожива для душі, і я її віднайшла у намисті», – розповіла Роксолана. 
За словами майстрині, вона не шукає клієнтів, бо ця справа – це не бізнес, не мета заробітку, а наче певний «політ душі на Україну». Жінка зізналася, що матеріали закуповує усюди.
“Переважно – це натуральний камінь, але у мене він завжди поєднується із керамікою, деревом, склом, металом. Усе, що можна нанизати, усе мені підходить, а уже потім моя уява малює цілісну картину, якою вона має бути”, – сказала Роксолана.
Чи легко розпочати нову справу за кордоном? За словами Роксолани, не має значення, де ти займаєшся улюбленою справою, якщо ти цим живеш. Якщо ти у тій чи іншій справі бачиш власний шлях, то це, мабуть, – найважливіше. Майстриня додала: «Де б ти не проживав, завжди потрібно пам’ятати, що ти є син чи донька тієї країни, куди завжди повертає твоє серце. Я захоплювалася та захоплююся людьми, котрі творять красу власними руками та власним розумом. Щодо мене, то я, можливо, просто відчула серцем, що цією справою буду дуже близька до України і зумію навчити своїх дітей цінувати, шанувати та любити Україну так, як люблю її я».
Моя намистина – це моя і твоя Україна
Намисто Роксолани Прокопів є не просто сучасним, адже пасує практичного до будь-якого вбрання. Здається, що в її роботах закладено всі рідні нашому українському духу символи. Це – калина, горобина, мальви біля хати, барвінок, що в’ється по тину, а ще – Карпати, річки, поля та полонини. Це – небо України, її лани…
Кожна прикраса майстрині особлива і має свою особливу історію, яка вписана у вірші. Іноді це творчість відомих митців або народна творчість, але нерідко Роксолана й сама римує.
«Коли щось твориш руками чи пишеш, то це ніби малюєш фарбами душі. Саме вірш найбільш правдиво дає змогу відкрити той особливий настрій, з яким творилося, і саме вірш може передати усі слова, котрі я намагаюся сказати, коли плету те чи інше намисто. І це не лишень вірші, котрі закарбувались у пам’яті, це і пісні, і легенди. Інколи, як плету, римовані слова самі лунають в голові, наче від серця вони приходять. Моя намистина – це моя і твоя Україна. Ці рядки якось пролунали в голові, щойно я взяла першу намистинку. З цими словами я тепер нерозлучна».
Творча та патріотична родина
«Ми намагаємося відвідувати церкву щоразу, як тільки випадає можливість, брати участь у всіх заходах, які проводить українська діаспора, але, на жаль, це буває не так часто, як би хотілося, – поділилася Роксолана. – Саме там ми усі, наче велика родина, котра вплетена у красивий та міцний вінок під назвою Україна. Ми з чоловіком завжди допомагаємо один одному, усі труднощі долаємо разом, тому з такою підтримкою мені легко іти по життю. Максим добре майструє. Ось нещодавно, не знайшовши у продажі столиків, які нам були потрібні, зробив їх самотужки».
Подружжя намагається відвідувати Тернопільщину хоча б раз на рік. Це неймовірна потреба вдихнути повітря для життя, отримати силу від землі, де була народжена. Приїжджали вони й у с. Дубівці, де проживають батьки чоловіка Микола і Марія. До слова, вони беруть участь у всіх патріотичних заходах. Саме з їх ініціативи у 2014 р. постав пам’ятник Борцям за волю України, на якому викарбувані імена героїв-дубівчан, полеглих за українську державність. Окрім того, жодна урочиста подія у Дубівцях не відбувається без участі Миколи Прокопіва, усі ці заходи він фільмує для української історії, а також створює фільми, які пропагують українську народну пісню та давні звичаї дубівчан. Створюючи життєпис рідного краю, його відеосюжети на ютубі бачать у всьому світі.
Саме на таких жертовних людях, як родина Прокопівих, й нерідко тримається українське село, а українські традиції популяризують далеко за межами рідного краю.
Підготував Віктор КАРПОВИЧ  
На  фото: сім’я Максима та Роксолани Прокопівих, твори з намиста.