“Нам запропонували на вибір Чернівці, Рівне й Тернопіль”: як в наш регіон переїжджав запорізький завод DELTA FOOD і чим це вигідно для регіону та людей – інтерв’ю з виконавчим директором компанії Тарасом Кутко

Із Запорізької області до Тернопільщини переїхав завод DELTA FOOD, що спеціалізується на виробленні майонезної, соусної продукції та соняшникової олії. Чому компанія обрала саме наш регіон, які тут будує плани на майбутнє та що це дасть для області й тернополян зокрема, читайте в інтерв’ю з директором підприємства Тарасом Кутко.

– Пане Тарасе, чому для релокації заводу обрали саме Тернопіль? І коли ви зрозуміли, що час переїжджати?

– Коли ситуація в Запорізькій області стала критичною, ми зрозуміли, що потрібно якомога швидше шукати нове місце. Скористалися програмою релокації підприємств від Міністерства економіки. Почали надсилати запити партнерам-дистриб’юторам по регіонах у Західній Україні: хто має вільну територію для розміщення виробничого майданчика або знає, де така здається. Нам запропонували на вибір Чернівці, Рівне й Тернопіль. Найбільше з погляду розташування виробничого майданчика підійшов останній варіант. До того ж ця територія більш-менш знайома особисто мені, бо я сам родом з Тернополя. 

– Як це – перевезти цілий завод з однієї географічної точки в іншу? 

– Все відбулося дуже швидко, у стислі строки, тому часу думати, як це, не було. Перед нами стояло завдання максимально оперативно перевезти потужності. Складність полягала в тому, щоб зробити це без зупинки виробництва, бо ми мали зобов’язання перед партнерами й клієнтами. Тож все вийшло досить вдало, швидко й цікаво. 

Взагалі, ми ще до війни планували перемістити завод: в нас були приміщення в  Гуляйполі, був розроблений проєкт під переїзд. Фактично ми були готові до таких подій, тому оглянувши майданчик, вже розуміли, що потрібно робити в першу чергу, що потім. 

А які труднощі перед вами постали? 

– Найбільше те, що приміщення було не готове. Йшов процес будівництва, й паралельно ми перевозили обладнання, монтували його, шукали й закуповували місткості для зберігання олії. Хоча ситуація була контрольована, перед нами поставали нові завдання й запити.

– Але виробництво при цьому не зупинялося? 

– Так. Лише на початку війни виробництво зупинилося десь на тиждень. Проте сама компанія працювала весь час: ми продавали залишки продуктів зі складів, збирати гроші, почали розв’язувати питання релокації, а потім займалися переїздом. 

– Багато працівників переїхали із Запоріжжя в Тернопіль? 

– Спочатку були делеговані головні спеціалісти, інженери, технологи, які мали розвідатиґрунт, прозондували обставини. Потім поїхали фахівці, що займалися монтажем обладнання, адже ми забезпечували переїзд власними силами. Єдине – ми винайняли будівельників, з того ж Гуляй-поля, які й до сьогодні працюють: зводять технічні приміщення, роздягальні – те, чого не вистачає для повноцінного функціонування підприємства. 

– А люди, що працюють на лініях, також виїхали, чи на виробництві роблять лише тернополяни? 

– Ми запропонували нашим робітникам можливість переїзду, одразу знайшли гуртожиток, винайняли цілий блок. Але кожен вирішував сам з огляду на сім’ю, нерухомість, дім. 

Для багатьох це було складне рішення. Деякі працівники, що переїхали, все ж повернулися, коли ситуація стала більш-менш зрозумілою. Зараз на Тернопільщині працює  до 20 релокованих робітників. Основна маса залишилася в Запоріжжі, бо ми й там продовжуємо працювати. 

– Скільки робочих місць пропонує завод для тернополян?

– Зараз в нас працюють 75 людей, але штат постійно поповнюється, бо виробничі потужності ростуть, відповідно й обсяги продаж. Частково переїжджає обладнання, тому ми постійно набираємо персонал.

– А яких фахівців наразі потребуєте найбільше? 

– Кваліфікованих кадрів: це технічні спеціальності, оператори, лаборанти.

– Скільки в середньому заробляють робочі і більш кваліфікований працівники? 

– Якщо брати лінійний персонал, то 10–13 тисяч. Кваліфіковані працівники – від 15 тисяч.

– Які пропонуєте соціальні гарантії?

– Стандартний соціальний пакет: оплачувані відпустки, лікарняні. Надаємо матеріальну допомогу: відповідні інструкції й розпорядження передбачають матеріальні виплати в разі захворювання, смерті, одруження.

– Розкажіть про сам завод в Тернополі: яке обладнання там є, що ви виготовляєте, куди збуваєте продукцію.

– Обладнання, до речі, попри війну, ми докуповуємо – продовжуємо інвестувати в підприємство й далі розвиватись. Зокрема, закупили два фасувальних верстати й одне варильне обладнання. Фактично в Тернополі ми вже можемо випускати ту саму продукцію, що й у Запоріжжі, тобто в нас зараз дзеркальне виробництво – що в Тернополі, що в Запоріжжі. 

– А куди збуваєте продукцію? 

– У нас розгалужена система дистриб’юції по всій Україні: в кожній області є партнери-дистриб’ютори, також ми працюємо з національними мережами. А ще компанія є найбільшим виробником “приват лейбл” для мереж, тобто продуктів, що продаються під власною торговою маркою мережі. Фактично ми охоплюємо 80% такого ринку. Причому власна торговельна марка займає близько 50% всього обсягу нашого виробництва.

Під час війни ми почали масово постачати продукцію на експорт. Наприклад, соняшникову олію, яка зараз в Європі в дефіциті. Зокрема, в Литву, Латвію, Німеччину, Чехію, Румунію, Болгарію, Грецію.

– А на новому місці вже є досягнення?

– Найголовніше те, що за дуже короткий час, практично за місяць, ми змогли запустити виробництво на новому майданчику. 

– Що плануєте на майбутнє? 

– Розвиватися. Ми ухвалили стратегічне рішення: не будемо згортатися, а навпаки, плануємо розширюватися, розвиватися, бо віримо в перемогу і в те, що це дасть нам позитивний імпульс в майбутньому. Тому докуповуємо обладнання. В планах і будівництво заводу з рафінації та дезодорації соняшникової олії. Це дасть можливість отримати додану вартість завдяки самостійному обробленню олії. 

– Це буде в Тернополі? 

– Так. І в найближчих планах розвивати експорт. А в довгостроковій перспективі хотілося б мати кілька виробничих майданчиків, у тому числі в Європі, щоб розширювати географію постачань нашої продукції.

Для врізок:

Ми ухвалили стратегічне рішення: не будемо згортатися, а навпаки, плануємо розширюватися, розвиватися, бо віримо в перемогу і в те, що це дасть нам позитивний імпульс в майбутньому. Тож докуповуємо обладнання. В планах і будівництво заводу з рафінації та дезодорації соняшникової олії.

Фактично в Тернополі ми вже можемо випускати ту саму продукцію, що й у Запоріжжі, тобто в нас зараз дзеркальне виробництво – що в Тернополі, що в Запоріжжі. 

Запит є на кваліфікованих кадрів: це технічні спеціальності, оператори, лаборанти.