Традиції свята
Свято припадає на 40-й день після Великодня. Це свято не має фіксованої дати, але завжди припадає на четвер.
У храмах відбувається урочисте Богослужіння з нагоди Вознесіння Господнього. Посту цього дня не дотримуються, можна споживати будь-яку їжу, хоча наші прадіди вірили, що той, хто постив, нібито був захищений від утоплення.
Також вірили, що на Вознесіння Господь ходить серед людей та чує їхні прохання. Тому варто молитися і просити здоров’я своїм близьким та рідним. Українці вірили, що у це свято не можна думати про погане – краще день провести у колі сім’ї.
Збереглися різні традиції, пов’язані з цим святом. Подекуди випікали печиво «драбинки», яке символізувало, що Ісус Христос піднявся на небо, вірили, що так можна допомогти душам предків швидше піднятися на небо.
Вважалося, що після Вознесіння Господнього озиме жито починає випускати колоски та замовкають зозулі. Сонячна погода була ознакою хорошого врожаю, а дощі та грози, навпаки, обіцяли недорід.
Храми Вознесіння Господнього на Тернопільщині
Чи не найбільше це свято відображене у назвах храмів. А церкви у нашому краї – давні й унікальні своєю архітектурою і неповторно історією.
Один із найстаріших мурованих храмів розташований у смт Вишнівець на Збаражчині. На церкві – пам’ятна таблиця з написом: «Вознесенська церква – пам’ятка архітектури ХVІ ст. (1530 р)».
Кажуть, що на Вознесіння тут найближче до неба, бо Вишнівець від слів «вишь», «вишній» – в розумінні «високий, піднебесний».
Одна із найстаріших дерев’яних церков краю розташована у Чорткові. Народні умільці спорудили (1630) цей храм без єдиного цвяха. Церква зазнала неодноразових руйнувань під час нападу на Чортків татар і турків. І в 1717 р. її відбудували. Тому саме цей рік вважають новою датою народження храму.
Однойменна церква у с. Жабиня, що на Зборівщині, також унікальна, бо перебудована з давнього невеликого оборонного замку – порохівні й арсеналу зброї, спорудженого у 1579–1585 рр. Церковні джерела називають дату заснування храму – 1636 рік.
Є на Тернопільщині храми Вознесіння Господнього «мандрівниці». Зокрема, у с. Юськівці на Лановеччині стару дерев’яну церву (1620 р.) перевезли з Кременця, а у Курівцях, що на Зборівщині, за переказами, стару дерев’яну церкву купили і перевезли на початку 18 ст. із села поблизу Почаєва, у 1732–1733 рр. храм вже був встановлений.
У Святому Письмі йдеться, що востаннє Ісус Христос промовив своїм учням: «Мир вам!». Україна нині найбільше потребує миру. Багато віруючих вважають, що на Вознесіння «відкрите небо» і цього дня Господь чує всі прохання, тож прохаймо Господа про перемогу, мир та єдність для України!